ЖЕБРАКАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
же́брати
запозичення з польської мови;
п. żebrać, як і слц. žobrať, вл. zebrić, нл. žebriś, походить від ч. žebrati, яке пов’язується з ч. ст. škebrati «канючити», звуконаслідувальним утворенням, можливо, контамінованим з двн. sefer «блукач, волоцюга»;
бр. жабрава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жабрува́т
жебра́к
жебра́н
жебрани́на
«жебракування; милостиня»
жебра́нка
«пісня сліпого жебрака»
жебрати
(XVIII ст.)
жебра́цтво
жебра́чий
жебра́чити
же́бри
же́бром
жебро́та
жебрува́ти
жебру́чий
жебру́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жабрава́ць | білоруська |
| zebrić | верхньолужицька |
| sefer «блукач, волоцюга» | давньоверхньонімецька |
| žebriś | нижньолужицька |
| żebrać | польська |
| žobrať | словацька |
| žebrati | чеська |
| škebrati «канючити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України