ЖГУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
джгут «хустка або що-небудь інше, скручене, як вірьовка; [гра, в якій того, хто програв, б’ють джгутом]»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з дієслівним коренем *žeg-/ *žьg- (р. жгу) як давній дієприкметник теперішнього часу žegǫt- з первісним значенням «запалювальний шнур»;
зіставляється також (Шанский ЭСРЯ І 5, 279) з укр. джигону́ти «сильно вдарити», р. жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким», бр. жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг»);
виводиться (Варбот у зб. «Этимология русских диалектных слов», Свердловск, 1978) від іє. *ghegh- «гнути»;
немає достатніх підстав розглядати це слово як запозичення з румунської мови (Kalužn. 10);
р. бр. жгут;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джґут
джгу́тик
(зоол.)
джгу́тикові
(зоол.)
джут
жгут
жґут
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жыга́ць «тс.» (пор. р. [жигут] «джгут», бр. [жигу́н] «батіг») | білоруська |
| жгут | білоруська |
| *ghegh- «гнути» | індоєвропейська |
| жига́ть «бити чимсь тонким і гнучким» | російська |
| жгут | російська |
| джигону́ти «сильно вдарити» | українська |
| значенням «запалювальний шнур» (р. жгу) | ? |
жучний «небезпечний»
можливо, споріднене з р. жу́чить «карати, сікти різками», яке пов’язується (Фасмер II 63, 68) з р. [жуда́] «жах, лихо», зіставлюваним з лит. žavìnti «занапащати», žuti «гинути», лтс. zust «зникати», zūdît «занапащати», дангл. gietan «убивати»;
іє. *g’heud- «зникати, гинути»;
сумнівне пов’язання (Преобр. І 239) із жгут (через жгу́тить «бити джгутом»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gietan «убивати» | давньоанглійська |
| *g'heud- «зникати, гинути» | індоєвропейська |
| žū́ti «гинути» | латиська |
| zust «зникати» | латиська |
| zūdît «занапащати» | латиська |
| žavìnti «занапащати» | литовська |
| жу́чить «карати, сікти різками» | російська |
| жуда́ «жах, лихо» | російська |
| жгут (через жгу́тить «бити джгутом»). | українська |
| жгу́тить | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України