ЖВАВІСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
жва́вий
можливо, запозичення з польської мови;
п. żwawy «тс.», до XVII ст. «наклепник, обмовник», остаточно не з’ясоване;
пов’язувалося з словами žuć, Żwać «жувати» (Brückner 667);
пор. ч. ст. žvavý «балакучий», пов’язане з žvati «жувати»;
виводилось також від того самого кореня, що й живи́й (Косвен УЗ БГУ. Серия филолог., вип. 1Ĵ, 193) або від пов’язаних з цим коренем іранських основ ǰv-, žw- (Трубачев Этимология 1965, 63–64);
бр. жва́вы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жва́вість
жваві́шати
жваво́та
жвавый
«швидкий; зубатий»
(XVIII ст.)
жва́лий
«жвавий Ж; хитрий ВеБ»
пожва́вити
пожва́влений
пожва́влення
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жва́вы | білоруська |
žw- | іранські |
ǰv- | іранські |
żwawy «тс.» | польська |
Żwać «жувати» | польська |
žuć | польська |
живи́й | українська |
žvavý «балакучий» | чеська |
žvati «жувати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України