ЖВАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, запозичення з польської мови;

п. żwawy «тс.», до XVII ст. «наклепник, обмовник», остаточно не з’ясоване;

пов’язувалося з словами žuć, Żwać «жувати» (Brückner 667);

пор. ч. ст. žvavý «балакучий», пов’язане з žvati «жувати»;

виводилось також від того самого кореня, що й живи́й (Косвен УЗ БГУ. Серия филолог., вип. 1Ĵ, 193) або від пов’язаних з цим коренем іранських основ ǰv-, žw- (Трубачев Этимология 1965, 63–64);

бр. жва́вы;