ЖАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

результат фонетичної видозміни основи жас- (‹*gēs-), можливо, викликаної впливом основи страх- (strax-);

бр. жах, п. ża chać się «жахатися»;

очевидно, пов’язане з р. [гас] «борець, відважний буян, боєць, силач, гуляка», [гаси́ла] «тс.», [га́сия] «тік», бр. [гас] «страх», п. ст. gas «удар; страх, тривога» і далі, можливо, з жах, р. у́жас;

російські і польський відповідники зіставлялись також з дінд. ghásati «пожирає» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 235) і, менш переконливо, як запозичення, з уг. gaz «підлий, негідник» (Фасмер І 396; Brückner 136);

вважається запозиченням з польської мови, в якій виводиться від вигуку [hasa], утвореного з вигуків ha і sa (Фасмер І 396; Sławski І 409–410; Brückner 169);

не виключена можливість зв’язку з [гас] «постріл», [гасну́ти] «запалитися» і, далі, з жах;

невірогідне пов’язання з псл. *gъnati, укр. гна́ти (Joki AfSlPh 28, 3);

зіставляється ще з нім. hasieren, яке зводиться до романського джерела, пов’язаного з фр. harceler «мучити, дражнити, турбувати» (Holub–Kop. 120);

виводиться також від вигуку hop (з давнім випадінням p перед s) або зіставляється з вед. hāsatē «біжить наввипередки» (Machek ESJČ 162, 176);

остаточно не з’ясоване;

р. [гаса́ть] «скакати, гарцювати», п. hasać «скакати, бігати, гарцювати», ч. hasot «галасливий танець», ст. basati «гратися, пустувати», [rozhajsať (hospodu)] «розхитати танцями (хату)», [hosatі] «бігти навскач», слц. hasať «танцювати, підстрибувати»;

неясне;

можливо, пов’язане в якийсь спосіб з жаха́ти «лякати», жах і з [жє́кнути] «несамовито напасти, стрімко кинутися на когось», [жаха́ти] «вириватися, спалахувати»;

очевидно, запозичення з російської мови, р. [лох] «лосось; струмкова форель, Salmo trutta L.; таймень, Hucho taimen Pallas; схудлий лосось після нересту», [лохови́на] «погане м’ясо сьомги; м’ясо лоха», [облохови́ться] «перетворитися з лосося в лоха» не має єдиної етимології;

більшістю дослідників вважається пов’язаним чергуванням приголосних x і с з лосо́сь, подібно до р. жах – ужас, селех – селезень (Преобр. І 470–471; Bern. І 734; Brückner 312; Matzenauer LF 9, 214);

припускається також походження від спільної індоєвропейської назви риби *lak’s з іншим розширювачем: *lak’s-o-, пор. *lak ̑s-o-k ̑- › лосо́сь (Sławski V 212–213);

висловлювалась думка про запозичення слова: фін. карел, олон. lohi «лосось», ест. lõhi від лит. lõšis «тс.» (Vasmer ZfSlPh 3, 86);