ЖАЛЬЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
жа́ло́
псл. *žędlo‹*geldlo (внаслідок розподібнення);
споріднене з лит. gélti «жалити», geluonìs «жало», лтс. dzel «жалити», прус. gallan «смерть», двн. quelan «страждання; страждати», нвн. Qual «мука», дірл. at bail «умирає», дангл. cwelan «умирати», гр. βέλος «стріла», δέλλιϑες «оси»;
іє. *guel- «колоти, жалити»;
існує також думка (Zubatý St. a čl. І 2, 129; Būga RR 495; Trautmann 86) про етимологічну спорідненість жа́ло з жа́ти, жну;
р. жа́ло, бр. джа́ла, [жа́ла], др. жало, п. żądło, каш. [žangło], слц. žiało, полаб. zǫdlü, болг. же́ло, жи́ло, м. жило, схв. жȁлац, жȁока, слн. žêlo, стсл. жѧло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жавкий
жали́ти
жа́лиця
«жигалка, Stomoxys»
(ент.)
жалки́й
жалли́вий
жальце́
«вістря голки»
жалю́чий
желава́
«гадюче жало»
жило
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джа́ла | білоруська |
| жа́ла | білоруська |
| же́ло | болгарська |
| жи́ло | болгарська |
| βέλος «стріла» | грецька |
| δέλλιϑες «оси» | грецька |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quelan «страждання; страждати» | давньоверхньонімецька |
| at bail «умирає» | давньоірландська |
| жало | давньоруська |
| žangło | кашубський |
| dzeȇt «жалити» | латиська |
| gélti «жалити» | литовська |
| geluonìs «жало» | литовська |
| жило | македонська |
| Qual «мука» | нововерхньонімецька |
| zǫdlü | полабська |
| żądło | польська |
| *žędlo (внаслідок розподібнення) | праслов’янська |
| *geldlo | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жа́ло | російська |
| жȁлац | сербохорватська |
| жȁока | сербохорватська |
| žiało | словацька |
| žêlo | словенська |
| жѧло | старослов’янська |
| жа́ло | українська |
| жа́ти | українська |
| жну | українська |
| *g<SUP>u̯</SUP>el- «колоти, жалити» | ? |
прижа́літи «зжовтіти, зіпсуватися, згіркнути» (про сир)
псл. [žaliti (sę)] «тліти, горіти»;
зводиться до іє. *gēl- (// gel-), яке вважається варіантом іє. *g̑hel- «блищати, сяяти; жовтий, зелений» (Петлева Этимология 1973, 44–47) або псл. žar- (Schuster-Šewc 1780);
р. [жа́леть] «нагріватись і бродити» (про зерно для солоду), бр. [жа́лець] «тліти, горіти без вогню», п. [żalić się] «тс.», нл. ст. žalny «розжарений, гарячий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жалі́ти
«перегоряти»
(про намочене вапно)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́лець «тліти, горіти без вогню» | білоруська |
| *gēl- (// gel-) | індоєвропейська |
| *g̑hel- «блищати, сяяти; жовтий, зелений» | індоєвропейська |
| żalić się «тс.» | польська |
| žaliti (sę) «тліти, горіти» (sę)] | праслов’янська |
| žar- | праслов’янська |
| жа́леть «нагріватись і бродити» (про зерно для солоду) | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України