ЖАК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
жак «ятір»
через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Sack «мішок, вид сітки», двн. свн. sac «тс.», пов’язане з лат. saccus «мішок, торба»;
р. бр. [жак], п. żak «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жакъ
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жак | білоруська |
sac «тс.» | давньоверхньонімецька |
saccus «мішок, торба» | латинська |
Sack «мішок, вид сітки» | німецька |
żak «тс.» | польська |
sac «тс.» | середньоверхньнімецька |
жак | ? |
жак «школяр, бурсак, церковний співак» (заст.)
запозичено з чеської мови, мабуть, через польську;
п. żak, ч. žák, як і слц. žiak, через посередництво однієї з романських мов (про що свідчить початкове ž ‹ dj), можливо, італійської, зводяться до нар.-лат. diacus «слуга, служник», що походить від гр. διάκος «тс.»;
р. [жак] «учень католицької школи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жаківка
«приміщення для церковних співаків»
жакъ
(з XV ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
διάκος «тс.» | грецька |
diacus «слуга, служник» | народнолатинська |
żak | польська |
жак «учень католицької школи» | російська |
žiak | словацька |
žák | чеська |
жак «розкрадання, грабування»
п. żak «розкрадання, грабування» пов’язане, очевидно, з фр. sac, що походить від іт. sacco «тс.», утвореного від нар.-лат. saccare «грабувати (на війні)», глибша етимологія якого тлумачиться по-різному;
запозичення з польської мови;
р. [жак] «розхапування»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жакува́ти
«розкрадати»
жакъ
(XVIII ст.)
жехува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
sacco «тс.» | італійська |
saccare «грабувати (на війні)» | народнолатинська |
żak «розкрадання, грабування» | польська |
жак «розхапування» | російська |
sac | французька |
жак «праця всією громадою за умови, що кожен одержує продукту (напр., сіна) стільки, скільки за однаковий час устигне виробити»
неясне;
можливо, пов’язане з жак «розкрадання, грабування»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
жак «розкрадання, грабування» | українська |
жак «ґедзь, Tabanus bovinus L.» (ент.)
неясне;
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України