ЕХО — ЕТИМОЛОГІЯ

первісний вигук, що має відповідники в деяких інших індоєвропейських мовах – пор. англ. eh (вигук перепитування, здивування), фр. eh «е, ей», лат. ēheu «ех, ах», – характер зв’язків яких із слов’янськими встановити важко;

псл. ехъ;

р. бр. эх (вигук докору, жалю), п. ч. ech, eh (вигук невдоволення, нетерпіння, знеохочення), слц. ech, eh «тс.», болг. м. ex (вигук захоплення, вболівання, незгоди), слн. èh (вигук обурення);

запозичення з французької мови;

фр. extase «екстаз, захоплення» запозичене з латинської мови;

лат. церк. extasis «тс.» походить від гр. ἔκστασις «зміщення, переміщення, відхід, несамовитість, екстаз»,пов’язаного з дієсловом ἐξίστημι «зміщувати, виводити, розладнувати, робити несамовитим», утвореним з префікса ἐξ «із-, ви-», спорідненого з лат. ех«тс.», псл. iz-, укр із-, і дієслова ἵστημι «стою», спорідненого з псл. stati, укр. ста́ти;

р. бр. экста́з, п. вл. ekstaza, ч. extase, extáze, слц. extáza, болг. екста́з, м. екста́з, екста́за, схв. екста́за, слн. ekstáza;

лат. effektus «виконання; дія; вплив; результат» пов’язане з дієсловом efficio «виготовляю, виконую; призначаю; доводжу», утвореним за допомогою префікса ех (›ef- внаслідок асиміляції) «з-» від дієслова facio «роблю»;

запозичення з латинської мови;

р. эффе́кт, бр. эфе́кт, п. ч. слц. вл. efekt, болг. ефе́кт, м. ефект, схв. èфекат, слн. efékt;

запозичення з румунської мови;

рум. scăpá «рятувати; уникнути, звільнитися», як і іт. scappare «утекти, уникнути, звільнитися», ісп. порт. escapаr, фр. échapper «тс.», походять від нар.-лат. *excappare, утвореного з прийменника ех «із» та іменника caррa «плащ; капюшон»;

первісне значення «вислизнути з плаща, залишивши його в руках переслідувача»;