ЕСТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
досто́йний
пов’язане з псл. dostojati, dostati «вистачати, бути достатнім» з дальшим розвитком значень «бути відповідним, придатним, гідним»;
пор. др. достоино есть «годиться», п. ст. dostojno (jest) «тс.», ч. ст. dostati «бути гідним, заслужити», схв. достòjати «виявитися гідним»;
р. досто́йный, бр. досто́йны, др. достоиныи, п. вл. нл. dostojny, ч. důstojný, слц. dôstojný, болг. досто́ен, м. достоен, схв. дòстōjан, слн. dostójen, стсл. достоинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
досто́їнство
«позитивна якість; гідність, [посада, звання]»
досто́йник
«особа, що займає високу посаду, має високе звання»
(заст.)
досто́йність
удосто́їти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| досто́йны | білоруська |
| досто́ен | болгарська |
| dostojny | верхньолужицька |
| достоино «годиться» | давньоруська |
| есть «годиться» | давньоруська |
| достоиныи | давньоруська |
| достоен | македонська |
| dostojny | нижньолужицька |
| dostojno «тс.» (jest) | польська |
| dostojny | польська |
| dostojati | праслов’янська |
| досто́йный | російська |
| достòjати «виявитися гідним» | сербохорватська |
| дòстōjан | сербохорватська |
| dôstojný | словацька |
| dostójen | словенська |
| достоинъ | старослов’янська |
| dostati «бути гідним, заслужити» | чеська |
| důstojný | чеська |
| dostati «вистачати, бути достатнім» | ? |
| значень «бути відповідним, придатним, гідним» | ? |
| достоино «годиться» | ? |
| есть «годиться» | ? |
| dostojno «тс.» (jest) | ? |
| dostati «бути гідним, заслужити» | ? |
є (форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бу́ти, давніше -- 3 ос. одн.)
псл. *(j)estь, *(j)esmь, *(j)esi, (j)esmъ, (j)este, форми 3, l, 2 ос. одн. і l, 2 ос. мн. атематичного дієслова теперішнього часу від іє. *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть);
найближчі відповідники: дінд. ásti, ásmi, ási, ав. asti, ahmi, ahi, гот. ist, im, is, гр. ἔστɩ (ἐστί), εἰμɩ, εἶ, лат. est, es (ст. ess), прус. asmai, assai, essei, лит. esti, est, esù (ст. і діал. esmúɩ), esi (іє. *esti, *esmi, *esi);
форма є постала внаслідок скорочення (j)estь, цей процес спостерігається вже у старослов’янській мові;
р. др. есть, бр. ёсць, п. jest, ч. jest, je, слц. вл. je, нл. jo, болг. м. е, схв. jȅcm(e), jȅ, слн. jè, стсл, єсть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
-ем
-есь
-єм
-єсь
-м
(скорочені допоміжні форми 1 ос. одн.)
-сь
(скорочені допоміжні форми 2 ос. одн.)
-сьмо
(скорочена допоміжна форма 1 ос. мн.)
-сьте
(скорочена допоміжна форма 2 ос. мн.)
ecú
(2 ос. одн.)
єство́
єсте́
(2 ос. мн.)
єсьм
(1 ос. одн.)
єсьмо́
(\ ос. мн.)
єсьте́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| asti | авестійська |
| ahmi | авестійська |
| ahi | авестійська |
| ёсць | білоруська |
| е | болгарська |
| je | верхньолужицька |
| ist | готська |
| im | готська |
| is | готська |
| ἔστɩ (ἐστί) | грецька |
| εἰμɩ | грецька |
| ει˜ | грецька |
| ἐστί | грецька |
| ásti | давньоіндійська |
| ásmi | давньоіндійська |
| ási | давньоіндійська |
| есть | давньоруська |
| *es/*s- (з сильним ступенем вокалізму у чергуванні із слабким, який виступає у 3 ос. мн. sǫtь, укр. суть) | індоєвропейська |
| *esti | індоєвропейська |
| *esmi | індоєвропейська |
| *esi | індоєвропейська |
| *esi | індоєвропейська |
| est | латинська |
| es (ст. ess) | латинська |
| ess | латинська |
| ẽsti | литовська |
| est | литовська |
| esù (ст. і діал. esmúɩ) | литовська |
| esi (іє. *esti, *esmi, *esi) | литовська |
| esmúɩ | литовська |
| е | македонська |
| jo | нижньолужицька |
| jest | польська |
| *(j)estь | праслов’янська |
| *(j)esmь | праслов’янська |
| *(j)esi | праслов’янська |
| (j)esmъ | праслов’янська |
| (j)este | праслов’янська |
| *sǫtь | праслов’янська |
| (j)estь (j)estь | праслов’янська |
| asmai | прусська |
| assai | прусська |
| essei | прусська |
| есть | російська |
| jȅcm(е) (e) | сербохорватська |
| jȅ | сербохорватська |
| je | словацька |
| jè | словенська |
| єсть | старослов’янська |
| суть | українська |
| jest | чеська |
| je | чеська |
самої́ди «самодійці» (заст.)
пов’язується також із саам. норв. Sāme-Ænà, род. в. Sāme-Ædnàm(a) «Лапландія», зближеним за звуковою подібністю з р. сам і есть;
запозичення з російської мови;
р. заст. самое́д, -ды, [самоеди́н, зб. самое́дь] походить від др. самоядь, яке зводиться до назви одного з племен енців – сомату;
бр. самае́ды, п. Samojad, ч. Samojedové, -di, схв. Самоjеди, слн. Samojed;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| самае́ды | білоруська |
| самоядь | давньоруська |
| Sāme-Ænà | норвезька |
| Samojad | польська |
| сам | російська |
| есть | російська |
| самое́д | російська |
| самоеди́н | російська |
| зб. самое́дь зб. | російська |
| Sāme-Ænà | саамська |
| Sāme-Ædnàm(a) «Лапландія» род. в. | саамська |
| Самоjеди | сербохорватська |
| Samojed | словенська |
| сомату | українська |
| Samojedové | чеська |
ї́сти
псл. jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) ‹*ēsti ‹*ēd-ti;
споріднене з прус. īst «їсти», лит. ėˊsti «їсти» (про тварин), лтс.êst «тс.», дінд. ádmi «їм», лат. edo, гр. ἔδω, хет. etmi «тс.», гот. itan «їсти», дісл. eta, двн. eʒʒan, нвн. essen «тс.», кімр. esu (‹*et-tu-) «пожирати»;
іє. *ed- «їсти»;
р. есть, бр. есць, др. ѣсти, п. jeść, ч. jísti, слц. jesť, вл. нл. jěsć, полаб. jest, болг. ям, м. jade, схв. jȅcmu, слн. jésti, стсл. асти, сънѣсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'їда́ти
«сваритися»
в'ї́дливий
доїда́ти
«досаждати»
дої́дливий
з'ї́день
«пожирання»
з'їджь
«витрата їжі»
з'ї́ди
«недоїдене сіно, солома»
з'ї́дини
«тс.»
з'ї́дища
«місце, де лежать залишки худоби, пожертої звірами»
з'ї́дливий
«в’їдливий»
з'їду́щий
з'їжа
«їжа; витрата їжі»
з'їжь
«витрата їжі»
за'ї́жка
«тс.»
заїда́тися
«сваритися»
за́їди
«виразки в куточках рота»
заї́дливий
за́їдник
«жовторотий»
заїдня́
«сварка»
заї́док
«закуска»
заї́лий
«злий»
ззі́жа
«витрата їжі; ненажера»
їда́
їда́к
«їдець»
їдаки́
«зуби»
їда́ло
«шлунок; рот Я»
їда́льний
«їстівний»
їда́льня
їда́ти
їде́ння
«їжа»
їде́ць
їдже́ння
«їжа»
їди́ме
їди́мий
їді́ння
їдки́й
ї́дло́
«тс.»«сварка»
їдови́тий
«невибагливий до їжі»
їдо́к
«їдець»
їдо́м
(у виразі ї. їсти «лаяти»)
їдо́мий
«тс.»
їду́н
«тс.»
їду́ха
«охоча поїсти»
їдце́м
їдьма́
«тс.»
їдю́чий
«кусливий»
(про муху)
ї́жа
ї́живо
«їжа»
ї́жно
«ситно, достатньо їжі»
їство́
їстивне́
їсти́вни́й
«їстівний»
ї́стиво
«тс.»
їстинли́вий
«охочий до їди, ненажерливий»
ї́стися
«сваритися»
їстівне́
їстівни́й
ї́стки
їстни́й
їстови́тий
«тс. Ж; їстівний Я»
їстовни́й
«тс.»
їсто́вни́й
«тс.»
ї́стоньки
ї́сточки
їсту́н
«їдець»
їсту́ні
ї́ці
(дит.)(Me)
надої́да
надоїда́ти
надої́дливий
надої́сти
наї́дений
наї́джений
на́ї́док
«їда; ситість»
недоїда́ти
недо́їдок
об'їда́ло
об'ї́док
об'їсни́й
«ненажерливий»
обі́д
обі́дальник
обі́дати
обі́дішній
обі́дній
обі́дня
пeредобі́дній
передобі́ддя
передобі́док
«передобідня закуска; передобідній час»
пере́їди
«з’їди; об’їдки»
підобі́д
підобі́дати
підобі́дній
пої́дка
«кількість їжі, споживаної за один раз»
пої́дливий
«нищівний»
по́їдом
приїда́тися
«набридати»
сніда́нок
сні́дати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| есць | білоруська |
| ям | болгарська |
| jěsć | верхньолужицька |
| itan «їсти» | готська |
| ἔδω | грецька |
| eʒʒan | давньоверхньонімецька |
| ádmi «їм» | давньоіндійська |
| eta | давньоісландська |
| ѣсти | давньоруська |
| *ed- «їсти» | індоєвропейська |
| esu «пожирати» (‹*et-tu-) | кімрська |
| *et-tu- | кімрська |
| edo | латинська |
| ėˊsti «їсти» (про тварин) | литовська |
| êst «тс.» | литовська |
| jade | македонська |
| jěsć | нижньолужицька |
| essen «тс.» | нововерхньонімецька |
| jest | полабська |
| jeść | польська |
| jasti (префіксальна звукова форма -ěsti) | праслов’янська |
| *ēsti | праслов’янська |
| *ēd-ti | праслов’янська |
| īst «їсти» | прусська |
| есть | російська |
| jȅcmu | сербохорватська |
| jesť | словацька |
| jésti | словенська |
| асти | старослов’янська |
| сънѣсти | старослов’янська |
| etmi «тс.» | хетська |
| jísti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України