ЕСПЕРАНТО — ЕТИМОЛОГІЯ
еспера́нто
термін на позначення штучної мови, утворений за псевдонімом її винахідника лікаря Л. Заменгофа (1859–1917) Esperanto, який мовою есперанто означає «той, хто сподівається» і є акт. дієприкметником теп. ч. від дієлова esperi «сподіватися», утвореного від романського кореня (пор. фр. espérer «сподіватися», ісп. esperar «тс.»), що продовжує лат. spero «сподіваюся», споріднене з псл. spěti «іти вперед до якоїсь мети», укр. спі́ти, у́спіх;
р. эспера́нто, бр. эспера́нта, п. ч. слц. вл. esperanto, болг. еспера́нто, схв. есперàнто, слн. esperánto;
Фонетичні та словотвірні варіанти
есперанти́ст
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
эспера́нта | білоруська |
еспера́нто | болгарська |
esperanto | верхньолужицька |
spero «сподіваюся» | латинська |
esperanto | польська |
spěti «іти вперед до якоїсь мети» | праслов’янська |
эспера́нто | російська |
есперàнто | сербохорватська |
esperanto | словацька |
esperánto | словенська |
спі́ти | українська |
esperi «сподіватися» | чеська |
esperanto | чеська |
Заменгофа (1859--1917) | ? |
означає «той, хто сподівається» | ? |
дієприкметником | ? |
esperi «сподіватися» | ? |
у́спіх | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України