ЕРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
е́ра
запозичення з латинської мови;
нар.лат. aera «окреме число, вихідна цифра (у тому числі в хронології); ера» виникло з первісної форми множини від aes, -ris (‹*àios, *aises) «руда; бронза, мідь; гроші», спорідненого з гот. aiz, дісл. eir, двн. ēr «руда», дінд. áyaḥ, ав. ayah«метал, залізо»;
р. бр. э́ра, п. вл. era, ч. слц. éra, болг. м. е́ра, схв. ȅpa, слн.êra;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ayah «метал, залізо» | авестійська |
| э́ра | білоруська |
| е́ра | болгарська |
| era | верхньолужицька |
| aiz | готська |
| ēr «руда» | давньоверхньонімецька |
| áyaḥ | давньоіндійська |
| eir | давньоісландська |
| е́ра | македонська |
| era | польська |
| э́ра | російська |
| ȅpa | сербохорватська |
| éra | словацька |
| слн.êra | українська |
| éra | чеська |
| aera «окреме число, вихідна цифра (у тому числі в хронології); ера» | ? |
| -ris «руда; бронза, мідь; гроші» (‹*à$ios, *a$ises) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України