ЕРУНДА — ЕТИМОЛОГІЯ
яру́нда «нудьга»
результат експресивної трансформації запозиченого в мову бурсаків (семінаристів) латинського слова gerundĭum «герундій (особлива форма віддієслівного іменника)», похідного від дієслова gero «несу; веду; виконую», пор. арг. р. герунда́ (при літ. ерунда́) в мові духівництва;
р. ерунда́ «нісенітниця, дурниця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gerundĭum «герундій (особлива форма віддієслівного іменника)» | латинська |
| gero «несу; веду; виконую» | латинська |
| герунда́ (при літ. ерунда́) | російська |
| ерунда́ «нісенітниця, дурниця» | російська |
| герунда́ (при літ. ерунда́) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України