ЕПІЛЕПТИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
епіле́псія
запозичення з латинської мови;
пізньолат. epilēpsia «падуча хвороба» походить від гр. ἐπιληψία «тс.», похідного від дієслова ἐπιλαμβάνω «нападаю, захоплюю», утвореного з префікса ἐπ’- (έπι-) «на-, при-, до-» і дієслова λαμβάνω «беру, хапаю» (майб. ч. λήψομαι, звідки прикметникові форми ληπτός, ληπτέος і іменник ληψις «хапання; приступ хвороби»), спорідненого, очевидно, з дангл. Іæссаn «хапати», англ. latch «тс.», дінд. lábhate, лит. lobis «багатство», lãbas «добро»;
р. эпиле́псия, бр. эпіле́псія, п. epilepsja, ч. epilepsie, слц. epilepsia, вл. epilepsija, болг. епиле́псия, м. епилепсија, схв. епилèпсија, слн. epilepsíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
епилепсія
(XVIII ст.)
епіле́птик
епілепти́чний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
latch «тс.» | англійська |
эпіле́псія | білоруська |
епиле́псия | болгарська |
epilepsija | верхньолужицька |
ἐπιληψία «тс.» | грецька |
Іæссаn «хапати» | давньоанглійська |
lábhate | давньоіндійська |
lobis «багатство» | литовська |
епилепсија | македонська |
epilēpsia «падуча хвороба» | пізньолатинська |
epilepsja | польська |
епилèпсија | сербохорватська |
epilepsia | словацька |
epilepsíja | словенська |
epilepsie | чеська |
ἐπιλαμβάνω «нападаю, захоплюю» | ? |
ἐπ'- «на-, при-, до-» (έπι-) | ? |
λαμβάνω «беру, хапаю» (майб. ч. λήψομαι, звідки прикметникові форми ληπτός, ληπτέος і іменник λ$ηψις «хапання; приступ хвороби») | ? |
lãbas «добро» | ? |
эпиле́псия | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України