ЕПІГРАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
епігра́ма
запозичення з латинської мови;
лат. epigramma «напис; короткий сатиричний вірш, епіграма» походить від гр. ἐπίγραμμα «напис, елегійний двовірш», пов’язаного з ἐπιγράφω «надписую», утвореним з префікса ἐπ- (επι-) «на-, до-, при-» і дієслова γράφω «креслю, пишу»;
р. эпигра́мма, бр. эпігра́ма, п. epigram, epigramat, (рідк.) epigrama, ч. слц. вл. epigram, болг. епигра́ма, м. епиграм, схв. епùграм, слн. epigrám;
Фонетичні та словотвірні варіанти
епіграмати́ст
епіграмати́чний
епіграмма
(1625)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эпігра́ма | білоруська |
| епигра́ма | болгарська |
| epigram | верхньолужицька |
| ἐπίγραμμα «напис, елегійний двовірш» | грецька |
| epigramma «напис; короткий сатиричний вірш, епіграма» | латинська |
| епиграм | македонська |
| epigram (рідк.) | польська |
| epigramat (рідк.) | польська |
| epigrama (рідк.) | польська |
| эпигра́мма | російська |
| епùграм | сербохорватська |
| epigram | словацька |
| epigrám | словенська |
| epigram | чеська |
| ἐπιγράφω «надписую» | ? |
| ἐπ- «на-, до-, при-» (επι-) | ? |
| γράφω «креслю, пишу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України