ЕПІГОН — ЕТИМОЛОГІЯ
епіго́н
запозичення з західноєвропейських мов;
н. Epigóne, фр. épigones (мн.), англ. epigone походять від гр. ἐπίγονος «народжений пізніше, нащадок», пов’язаного з дієсловом ἐπίγνομαι, утвореним з префікса ἐπι«на-, по-», похідного від прислівника ἔπι, ἐπί «тс.», спорідненого з дінд. арі, ав. aipi, дперс. аріу, і дієслова γίγνομαι «родитися», пов’язаного з γένος «рід»;
р. эпиго́н, бр. эпіго́н, п. ч. вл. epigon, слц. слн. epigón, болг. епиго́н, схв. епùгōн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
епіго́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aipi | авестійська |
| epigone | англійська |
| эпіго́н | білоруська |
| епиго́н | болгарська |
| epigon | верхньолужицька |
| ἐπίγονος «народжений пізніше, нащадок» | грецька |
| арі | давньоіндійська |
| аріу | давньоперська |
| Epigóne | німецька |
| epigon | польська |
| эпиго́н | російська |
| епùгōн | сербохорватська |
| epigón | словацька |
| epigón | словенська |
| épigones (мн.) | французька |
| epigon | чеська |
| ἐπι «на-, по-» | ? |
| ἐπί «тс.» | ? |
| γίγνομαι «родитися» | ? |
| γένος «рід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України