ЕПОХА — ЕТИМОЛОГІЯ
епо́ха
запозичено з грецької мови, очевидно, за посередництвом латинської (нлат. epocha) і російської;
гр. ἐποχή «затримка, вихідний момент; визначений час» утворено від дієслова ἐπέχω «затримую», що складається з префікса ἐπ’-, ἐπι«на-, до-, при-» і дієслова ἔχω «тримаю; несу; володію», спорідненого з дінд. sáhaḥ «сила, перемога», ав. hazah- «тс.», гот. sigis «перемога», нвн. Sieg «тс.»;
р. бр. эпо́ха, п. epoka, ч. слц. вл. нл. epocha, болг. епо́ха, схв. ȅпоха, епо́ха, слц. epóha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
епоха́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hazah- «тс.» | авестійська |
| эпо́ха | білоруська |
| епо́ха | болгарська |
| epocha | верхньолужицька |
| sigis «перемога» | готська |
| ἐποχή «затримка, вихідний момент; визначений час» | грецька |
| sáhaḥ «сила, перемога» | давньоіндійська |
| epocha | нижньолужицька |
| Sieg «тс.» | нововерхньонімецька |
| epoka | польська |
| эпо́ха | російська |
| ȅпоха | сербохорватська |
| epocha | словацька |
| epóha | словацька |
| епо́ха | українська |
| epocha | чеська |
| ἐπέχω «затримую» | ? |
| ἐπ'- | ? |
| ἐπι «на-, до-, при-» | ? |
| ἔχω «тримаю; несу; володію» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України