ЕПОХА — ЕТИМОЛОГІЯ

епо́ха

запозичено з грецької мови, очевидно, за посередництвом латинської (нлат. epocha) і російської;
гр. ἐποχή «затримка, вихідний момент; визначений час» утворено від дієслова ἐπέχω «затримую», що складається з префікса ἐπ’-, ἐπι«на-, до-, при-» і дієслова ἔχω «тримаю; несу; володію», спорідненого з дінд. sáhaḥ «сила, перемога», ав. hazah- «тс.», гот. sigis «перемога», нвн. Sieg «тс.»;
р. бр. эпо́ха, п. epoka, ч. слц. вл. нл. epocha, болг. епо́ха, схв. ȅпоха, епо́ха, слц. epóha;
Фонетичні та словотвірні варіанти

епоха́льний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hazah- «тс.» авестійська
эпо́ха білоруська
епо́ха болгарська
epocha верхньолужицька
sigis «перемога» готська
ἐποχή «затримка, вихідний момент; визначений час» грецька
sáhaḥ «сила, перемога» давньоіндійська
epocha нижньолужицька
Sieg «тс.» нововерхньонімецька
epoka польська
эпо́ха російська
ȅпоха сербохорватська
epocha словацька
epóha словацька
епо́ха українська
epocha чеська
ἐπέχω «затримую» ?
ἐπ'- ?
ἐπι «на-, до-, при-» ?
ἔχω «тримаю; несу; володію» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України