ЕПОПЕЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
епопе́я
очевидно, походить від слат. еророеа, пов’язаного з гр. ἐποποιΐα «епічна пісня, епопея», утвореним з основ іменника ἔπος «слово, оповідання» і дієслова ποιέω «роблю, складаю»;
р. эпопе́я, бр. эпапе́я, п. слц. вл. epopeja, ч. epopej, epopeje, болг. епопе́я, м. схв. eпoпе́ja, слн. epopéja;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эпапе́я | білоруська |
| епопе́я | болгарська |
| epopeja | верхньолужицька |
| ἐποποιΐα «епічна пісня, епопея» | грецька |
| eпoпе́ja | македонська |
| epopeja | польська |
| эпопе́я | російська |
| eпoпе́ja | сербохорватська |
| еророеа | середньолатинська |
| epopeja | словацька |
| epopéja | словенська |
| epopej | чеська |
| epopeje | чеська |
| ἔπος «слово, оповідання» | ? |
| ποιέω «роблю, складаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України