ЕПИСКОП — ЕТИМОЛОГІЯ

єпи́скоп

через церковнослов᾿янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. ἐπίσκοπος «наглядач, хоронитель; єпископ» пов’язане з дієсловом ἐπίσκοπέω «дивлюся, спостерігаю, охороняю», утвореним за допомогою префікса ἐπι«на-, над-, при-» від дієслова σκοπέω (σκέπτομαι ‹ *σπεκ-) «дивлюся, оглядаю, спостерігаю», спорідненого з лат. specio «дивлюся», дінд. pásyati, ав. spasyeiti «дивиться», двн. spehōn «стежити»;
р. болг. епи́скоп, бр. епі́скап, др. епископъ, епискупъ, п. biskup, ч. слц. episkop, вл. нл. biskop, м. епи́скоп, схв. èпи́скоп, слн. epískop, стсл. єпискоупъ, єпископъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

епи́скопъ (XIV ст.)
епи́скупъ (XV ст.)
єпи́скопство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spasyeiti «дивиться» авестійська
епі́скап білоруська
епи́скоп болгарська
biskop верхньолужицька
ἐπίσκοπος «наглядач, хоронитель; єпископ» грецька
spehōn «стежити» давньоверхньонімецька
pásyati давньоіндійська
епископъ давньоруська
specio «дивлюся» латинська
епи́скоп македонська
biskop нижньолужицька
biskup польська
епи́скоп російська
èпи́скоп сербохорватська
episkop словацька
epískop словенська
єпискоупъ старослов’янська
епискупъ українська
єпископъ українська
episkop чеська
ἐπίσκοπέω «дивлюся, спостерігаю, охороняю» ?
ἐπι «на-, над-, при-» ?
*σπεκ- «дивлюся, оглядаю, спостерігаю» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України