ЕМІГРАЦІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
емігрува́ти
запозичення з західноєвропейських мов;
фр. émigrer, émigrant, émigration, н. emigríeren, Emigránt, Emigratión походять від лат. ēmigrāre «виселятися, переселятися», утвореного з префікса ē- (ех-) «з-, від-» і дієслова migrāre «блукати, вештатися; мінятися»;
р. эмигри́ровать, бр. эмігры́раваць, п. вл. emigrować, ч. emigrovati, слц. emigrovat’, болг. емигри́рам, м. емигри́ра, схв. емигри́рати, слн. emigrírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
емігра́нт
емігра́нтщина
еміграці́йний
емігра́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эмігры́раваць | білоруська |
| емигри́рам | болгарська |
| emigrować | верхньолужицька |
| ēmigrāre «виселятися, переселятися» | латинська |
| емигри́ра | македонська |
| emigríeren | німецька |
| emigrować | польська |
| эмигри́ровать | російська |
| емигри́рати | сербохорватська |
| emigrovat' | словацька |
| emigrírati | словенська |
| émigrer | французька |
| emigrovati | чеська |
| émigrant | ? |
| émigration | ? |
| Emigránt | ? |
| ē- «з-, від-» (ех-) | ? |
| migrāre «блукати, вештатися; мінятися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України