ЕМОЦІЙНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
емо́ція
запозичення з французької мови;
фр. émotion «хвилювання, збудження» пов’язане з дієсловом émouvoir (ст. esmovoir) «рухатися; хвилювати, бентежити», що походить від нар.-лат. *exmovēre, лат. ēmovēre «виходити (з чогось); хвилювати, збуджувати», складеного з префікса ē- (ex-) «з-, від-» і дієслова movēre «рухати, хвилювати», очевидно, спорідненого з дінд. mīvati «штовхає», тох. А В mus- «рухати», лит. máuju, máuti «позбавляти, здирати» (іє. *meuə-, *mieuə- «відсувати»);
іменник émotion було утворено за зразком motion (ст.) «приведення в рух», що походить від лат. mōtio «тс.», пов’язаного з mōtus «рух», первісно дієприкметником від дієслова movere «рухати»;
р. эмо́ция, бр. эмо́цыя, п. emocja, ч. emoce, слц. emócia, вл. emocija, болг. емо́ция, м. емоција, схв. èмōција, слн. emócija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
емоці́йний
емоціона́льний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
эмо́цыя | білоруська |
емо́ция | болгарська |
emocija | верхньолужицька |
mīvati «штовхає» | давньоіндійська |
ēmovēre «виходити (з чогось); хвилювати, збуджувати» | латинська |
mōtio «тс.» | латинська |
máuju | литовська |
емоција | македонська |
*exmovēre | народнолатинська |
emocja | польська |
эмо́ция | російська |
èмōција | сербохорватська |
emócia | словацька |
emócija | словенська |
émotion «хвилювання, збудження» | французька |
emoce | чеська |
esmovoir «рухатися; хвилювати, бентежити» | ? |
ē- «з-, від-» (ex-) | ? |
movēre «рухати, хвилювати» | ? |
А В mus- «рухати» | ? |
máuti «позбавляти, здирати» (іє. *me$uə-, *m$ie$uə- «відсувати») | ? |
mōtus «рух» | ? |
movere «рухати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України