ЕММУ — ЕТИМОЛОГІЯ
Е́мма
запозичення з німецької мови;
нвн. Emma виникло з Erma (інша форма Irma), першого компонента давньогерманських складних жіночих імен (типу Ermen-trud, Irm(in)gard), яке пов’язують з «Ірмін (божество давніх германців)» (Paul Kl Vnb. 90, 104) або пояснюють, менш переконливо (Klein 515), як «весь, загальний» (еrmin);
сумнівне пояснення (Суперанская 91) як давньогерманського «лагідна, приязна», яке не обґрунтовується наведенням відповідного германського слова;
р. Э́мма, бр. Э́ма, п. Emma, ч. слц. Ema, слн. Ema;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Э́ма | білоруська |
| Emma виникло з Erma (інша форма Irma) | нововерхньонімецька |
| Emma | польська |
| Э́мма | російська |
| Ema | словацька |
| Ema | словенська |
| Ema | чеська |
| з «Ірмін (божество давніх германців)» | ? |
| як «весь, загальний» (еrmin) | ? |
| давньогерманського «лагідна, приязна» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України