ЕМБЛЕМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ембле́ма
запозичення з середньолатинської мови;
слат. emblēma «різьба; живопис; рельєф» походить від гр. ἔμβλημα «вставка; рельєфне зображення», похідного від ἐμβάλλω «вводжу, вміщаю», утвореного з префікса εμ- (ἐν-, ἐνι-) «в-» і дієслова βάλλω «вставляю, вміщаю, кидаю», спорідненого з тох. А В klā- «падати», дінд. ud-gūrṇa «піднятий», можливо, також з дінд. galati «капає», двн. quellan «струменіти, бити джерелом»;
р. бр. эмбле́ма, р. ст. емвлима, п. emblema, emblemat, ч.-слц. emblém, болг. ембле́ма, схв. èмблēм, слн. emblém;
Фонетичні та словотвірні варіанти
емблема
(XVIII ст.)
емблемати́чний
емблемува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| эмбле́ма | білоруська |
| ембле́ма | болгарська |
| ἔμβλημα «вставка; рельєфне зображення» | грецька |
| quellan «струменіти, бити джерелом» | давньоверхньонімецька |
| ud-gūrṇa «піднятий» | давньоіндійська |
| galati «капає» | давньоіндійська |
| emblema | польська |
| emblemat | польська |
| эмбле́ма | російська |
| емвлима | російська |
| èмблēм | сербохорватська |
| emblēma «різьба; живопис; рельєф» | середньолатинська |
| emblém | словенська |
| ἐμβάλλω «вводжу, вміщаю» | ? |
| εμ- «в-» (ἐν-, ἐνι-) | ? |
| βάλλω «вставляю, вміщаю, кидаю» | ? |
| А В klā- «падати» | ? |
| емвлима | ? |
| emblém | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України