ЕКСТЕРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ексте́рн «той, хто складає іспити в навчальному закладі, не навчаючись у ньому»

запозичення з французької мови;
фр. externe «тс.» походить від лат. externus «зовнішній; чужий, сторонній», пов’язаного з exterus (exter) «тс.», утвореним від прийменника ex «з, від» за допомогою суфікса -teroна позначення місця, спорідненого з гр. -τερο- (δεξι-τερός «правий»), дінд. -tara(дінд. án-tarah «внутрішній»);
споріднене з дірл. s-echtair, an-echtair «назовні, ззовні» (‹*eks-tri або *eks-teri);
р. эксте́рн, бр. экстэ́рн, п. ekstern, ч. externí «зовнішній», слц. externý «тс.», болг. екстерна́т, м. екстерен, схв. èкстернӣ, слн. eksterníst «екстерн»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

екстерна́т
Етимологічні відповідники

Слово Мова
экстэ́рн білоруська
екстерна́т болгарська
-τερο- (δεξι-τερός «правий») грецька
án-tarah «внутрішній» давньоіндійська
s-echtair давньоірландська
externus «зовнішній; чужий, сторонній» латинська
екстерен македонська
ekstern польська
эксте́рн російська
èкстернӣ сербохорватська
externý «тс.» словацька
eksterníst «екстерн» словенська
externe «тс.» французька
externí «зовнішній» чеська
-teroна ?
án-tarah «внутрішній» ?
an-echtair «назовні, ззовні» (‹*eks-tri або *eks-teri) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України