ЕКСПРОПРІЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
експропріа́ція
запозичення з німецької мови;
н. Expropriatión походить від пізньолат. expropriātio, пов’язаного з expropriāre «позбавляти власності», утвореним за допомогою префікса ex- «ви-, з-» від прикметника proprius «власний», етимологічно не зовсім ясного;
р. экспроприа́ция, бр. экспрапрыя́цыя, п. ekspropriacja, ч. ехpropriace, слц. expropriácia, вл. ekspropriacija, болг. експроприа́ция, м. схв. експропријација, слн. ekspropriácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
експропріа́тор
експропріюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| экспрапрыя́цыя | білоруська |
| експроприа́ция | болгарська |
| ekspropriacija | верхньолужицька |
| експропријација | македонська |
| Expropriatión | німецька |
| expropriātio | пізньолатинська |
| ekspropriacja | польська |
| экспроприа́ция | російська |
| експропријација | сербохорватська |
| expropriácia | словацька |
| ekspropriácija | словенська |
| ехpropriace | чеська |
| expropriāre «позбавляти власності» | ? |
| ex- «ви-, з-» | ? |
| proprius «власний» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України