ЕКЗАМЕНІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
екза́мен
запозичення з латинської мови;
лат. exāmen (род. в. exāminis) «рій (перев. бджіл); стрілка терезів, ваги; (перен.) зважування; іспит; дослідження» виникло з первісного *eks-ag-smen букв. «виганяння (бджіл для утворення рою); зрушення з рівноваги стрілки ваги», що складається з префікса ex- і суфіксальної основи *agsmen від дієслова ago «жену»;
р.-бр. экза́мен, п. ekzaimin, ekzamen, ч. examen, слц. exámen, вл. eksamen, болг. екза́мен, схв. егза́мен, слн. eksámen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
екзамен
екзамена́тор
екзаменаці́йний
екзаменовати
(XVII ст.)
екзаменува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| екза́мен | болгарська |
| eksamen | верхньолужицька |
| exāmen «рій (перев. бджіл); стрілка терезів, ваги; (перен.) зважування; іспит; дослідження» (род. в. exāminis) | латинська |
| ekzaimin | польська |
| ekzamen | польська |
| егза́мен | сербохорватська |
| exámen | словацька |
| eksámen | словенська |
| examen | чеська |
| ago «жену» | ? |
| экза́мен | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України