ДІЄСЛОВУ — ЕТИМОЛОГІЯ

граматичний термін, створений в українській мові в середині XIX ст;

вперше вжитий у «Практичній граматиці німецької мови» невідомого автора, виданій у Відні в 1863 р. (ч. II);

складається з основ іменників ді́я і сло́во;

бр. дзеясло́ў;

складне слово, утворене з імперативної форми 2 ос. одн. дієслова де́рти та іменника пліт;

назва зумовлена тим, що дереза в селах найчастіше росла вздовж тинів (плотів), а іноді й сама виконувала роль тину (пор. живоплі́т «дереза»);

перша частина слова пов’язана з тим, що колюча дереза дряпається (дере);

похідне утворення від псл. хlěbъ «хліб»;

первісне значення дієслова «віддячувати за хліб»;

спроба пов’язати ч. chlebiti з лтс. glēbt «захищати», лит. globîti «піклуватися про кого» і звести його до псл. *glěbiti, утвореного від кореня *kep-/ geb-/gleb- (Machek ESJČ 199) не є переконливою;

п. chlebić, pochlebiać «лестити, догоджати», ч. chlebiti «харчувати; лестити, запобігати», pochlebovati «лестити», chlebаř «користолюбець», слц. chlebarskó «корисливий»;