ДІМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дім
іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма
«дім»
(жін. р.)
до́ма
(присл.)
до́маки
«вдома»
дома́р
«хазяїн»
домари́ти
«сидіти вдома»
(ся)]
дома́рство
«сидіння вдома»
домаря́та
«домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р
«тс.»
дома́торствувати
«хазяйнувати»
дома́ха
«житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність
«господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць
«палац»
домі́в
«додому»
домі́вка
домі́вни́к
«домочадець»
домівни́ця
«служниця»
домі́вство
«дім»
домі́вський
домівці́
«тс.»
домі́й
«тс.»
домове́ць
«домашній грибок, Merulius lacrymans»
(слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще
«будівля»
домо́вний
домовни́к
«домочадець; домовик»
домо́вність
«батьківщина»
домонта́р
«домосід; [хазяїн Я]»
(заст.)
домоту́р
«тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство
«садиба»
придо́мок
«флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
dam- «дім» | авестійська |
дом | білоруська |
дом | болгарська |
dom | верхньолужицька |
timrjan «будувати, споруджувати» | готська |
δόμος «будівля» | грецька |
δώμα «дім» | грецька |
dámaḥ «тс.» | давньоіндійська |
timbr «будівельний ліс» | давньоісландська |
домъ | давньоруська |
*dom- | індоєвропейська |
domus «дім» | латинська |
dimstis «маєток» | литовська |
дом | македонська |
dom | нижньолужицька |
düm | полабська |
dom | польська |
domъ | праслов’янська |
дом | російська |
дȏм (род. в. дȍма) | сербохорватська |
dom | словацька |
dóm | словенська |
домъ | старослов’янська |
dům | чеська |
*dēm- | ? |
*dṃ- | ? |
*dm- «дім, будівля» | ? |
δέμω «будую» | ? |
δάμαρ «хазяйка, дружина» | ? |
да́ма «пані, жінка»
запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської мов з французької;
фр. dame походить від лат. domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому»), похідного від domus «дім», спорідненого з псл. domъ, укр. дім;
р. бр. болг. м. схв. дáма, п. вл. ’dama, ч. слц. слн. dáma;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дáма | білоруська |
дáма | болгарська |
'dama | верхньолужицька |
domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому») | латинська |
дáма | македонська |
'dama | польська |
domъ | праслов’янська |
дáма | російська |
дáма | сербохорватська |
dáma | словацька |
dáma | словенська |
дім | українська |
dame | французька |
dáma | чеська |
domus «дім» | ? |
Деме́нтій
через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької мов (сгр. Δομέτιος) запозичено в давньоруську мову з латинської;
виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. domāre (дієприкм. domitum) «приборкувати»;
лат. Dometius, Domitius пов’язане з domitio «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму domuitio «тс.» із словосполучення domum itio «тс.», в якому domům «додому» є зн. в. слова domus «дім», спорідненого з псл. domь, укр. дім, a itio «ходіння, рух» пов’язане з itāre «ходити», īre «іти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
р. Деме́нтий, бр. Дзяме́нцій, др. Доментий, схв. Доментùјāн, стсл. дометии, доменьтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Де́мко
Дометій
«свыше дарованый»
(1627)
Доме́тій
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Дзяме́нцій | білоруська |
Доментий | давньоруська |
domāre «приборкувати» (дієприкм. domitum) | латинська |
Dometius | латинська |
domь | праслов’янська |
iti | праслов’янська |
Доментùјāн | сербохорватська |
дометии | старослов’янська |
дім | українська |
іти́ | українська |
доменьтии | українська |
domitio «повернення додому, на батьківщину» | ? |
domuitio «тс.» | ? |
itio «тс.» | ? |
domům «додому» | ? |
слова domus «дім» | ? |
слова domus «дім» | ? |
itio «ходіння, рух» | ? |
itāre «ходити» | ? |
īre «іти» | ? |
Деме́нтий | ? |
дома́з «віл, відгодований дома»
неясне;
можливо, пов’язане з до́ма, дім (пор.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
до́ма | ? |
дім (пор.). | ? |
доміна́нта
н. Dominánte, dominieren, фр. dominante, dominer, іт. dominante, dominare походять від лат. domināns (род. в. dominantis) «пануючий», domināre «панувати, управляти», пов’язаних з dominus «пан, хазяїн дому», похідним від domus «дім», що відповідає псл. domъ «тс.», укр. дім;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. схв. домина́нта, бр. даміна́нта, п. ч. слц. dominanta, вл. dominować, м. домина́нтен, слн. dominánta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доміна́нтний
домінува́ти
доміну́ючий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
даміна́нта | білоруська |
домина́нта | болгарська |
dominować | верхньолужицька |
dominante | італійська |
domināns «пануючий» (род. в. dominantis) | латинська |
домина́нтен | македонська |
Dominánte | німецька |
dominanta | польська |
domъ «тс.» | праслов’янська |
домина́нта | російська |
домина́нта | сербохорватська |
dominanta | словацька |
dominánta | словенська |
дім | українська |
dominante | французька |
dominanta | чеська |
dominieren | ? |
dominer | ? |
domināre «панувати, управляти» | ? |
dominus «пан, хазяїн дому» | ? |
domus «дім» | ? |
домови́на «труна; могила»
утворене від дім;
висловлювалася думка, що це евфемізм (Фасмер І 528; Bern. I 210);
пор. інші утворення від дім з тим же значенням: р. [домовище, домовьё], бр. [дамоўка] «могила», а також характерну форму, що виникла в результаті деетимологізації, – укр. [довгоми́на];
р. [домови́на] «труна», бр. дамаві́на, п. domowinа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
довоми́на
дугулина
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дамоўка «могила» | білоруська |
дамаві́на | білоруська |
domowinа «тс.» | польська |
домовище | російська |
домовьё | російська |
домови́на «труна» | російська |
довгоми́на | українська |
дім | ? |
домонта́р «домосід» (заст.)
очевидно, виникло на основі запозичення з польської мови;
пор. болг. домоша́р «домосід», домаша́р «тс.»;
п. domator «домосід» утворене від dom «дім», що відповідає укр. дім, за допомогою латинського суфікса -(t)or;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доматуръ
(XVII ст.)
домонта́рство
домоту́р
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
домоша́р «домосід» | болгарська |
domator «домосід» | польська |
дім | українська |
домоша́р «домосід» | ? |
домаша́р «тс.» | ? |
dom «дім» | ? |
-(t)or | ? |
домоча́дець
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім», що відповідає укр. дім, і чѧдо «дитина» як кальку гр. οἰκογενής, що складається з основ іменників οἷκος «дім» і γένος «нащадок»;
р. домоча́дец, бр. дамача́дзец, др. домочадьць, болг. домоча́дие, схв. domòčedac;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дамача́дзец | білоруська |
домоча́дие | болгарська |
οἰκογενής | грецька |
домочадьць | давньоруська |
домоча́дец | російська |
domòčedac | сербохорватська |
домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім» | старослов’янська |
дім | українська |
чѧдо «дитина» | ? |
οἷκος «дім» | ? |
γένος «нащадок» | ? |
мадо́нна
запозичення з італійської мови;
іт. madonna «пані; богородиця» походить із словосполучення ma donna букв. «моя пані», яке продовжує лат. mea domina «тс.», де mea є формою жін. р. займенника meus «мій», спорідненого з укр. мій, a domina «пані» пов’язане з domus «дім», спорідненим з укр. дім;
р. бр. мадо́нна, п. ч. madonna, madona, вл. слц. madona, болг. мадо́на, схв. мадòна, слн. madôna;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
мадо́нна | білоруська |
мадо́на | болгарська |
madona | верхньолужицька |
madonna «пані; богородиця» | італійська |
mea domina «тс.» | латинська |
madonna | польська |
madona | польська |
займенника meus «мій» | російська |
мадо́нна | російська |
мадòна | сербохорватська |
madona | словацька |
madôna | словенська |
мій | українська |
дім | українська |
madonna | чеська |
madona | чеська |
займенника meus «мій» | ? |
domina «пані» | ? |
domus «дім» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України