ДІМ — ЕТИМОЛОГІЯ

дім

іє. *dom-, *dēm-, *dṃ-, *dm- «дім, будівля»;
псл. domъ є давньою основою на -u-;
споріднене з лат. domus «дім», дінд. dámaḥ «тс.», ав. dam- «дім», гр. δόμος «будівля», δέμω «будую», лит. dimstis «маєток», гот. timrjan «будувати, споруджувати», дісл. timbr «будівельний ліс», гр. δώμα «дім», δάμαρ «хазяйка, дружина»;
р. бр. болг. м. дом, др. домъ, п. слц. вл. нл. dom, ч. dům, полаб. düm, схв. дȏм (род. в. дȍма), слн. dóm, стсл. домъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

бездомі́вник
бездо́мний
бездо́мник
бездо́мок
додо́мку
додо́моньку
додо́мочку
додо́му
дом
до́ма «дім» (жін. р.)
до́ма (присл.)
до́маки «вдома»
дома́р «хазяїн»
домари́ти «сидіти вдома» (ся)]
дома́рство «сидіння вдома»
домаря́та «домашні (хатня челядь)»
домата́р
домато́р «тс.»
дома́торствувати «хазяйнувати»
дома́ха «житло, стоянка рибалок; перший улов поблизу стоянки»
дома́шнивий
дома́шній
дома́шність «господарство Ж; дім із садибою Я»
доме́ць «палац»
домі́в «додому»
домі́вка
домі́вни́к «домочадець»
домівни́ця «служниця»
домі́вство «дім»
домі́вський
домівці́ «тс.»
домі́й «тс.»
домове́ць «домашній грибок, Merulius lacrymans» (слеза́вий)] Ж
домови́й
домо́ви́й
домови́к
домови́тий
домови́ще «будівля»
домо́вний
домовни́к «домочадець; домовик»
домо́вність «батьківщина»
домонта́р «домосід; [хазяїн Я]» (заст.)
домоту́р «тс.»
задома́шний
одома́шнювати
поді́мство «садиба»
придо́мок «флігель»
роздомашни́ти
рство
удо́ма
удомашни́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dam- «дім» авестійська
дом білоруська
дом болгарська
dom верхньолужицька
timrjan «будувати, споруджувати» готська
δόμος «будівля» грецька
δώμα «дім» грецька
dámaḥ «тс.» давньоіндійська
timbr «будівельний ліс» давньоісландська
домъ давньоруська
*dom- індоєвропейська
domus «дім» латинська
dimstis «маєток» литовська
дом македонська
dom нижньолужицька
düm полабська
dom польська
domъ праслов’янська
дом російська
дȏм (род. в. дȍма) сербохорватська
dom словацька
dóm словенська
домъ старослов’янська
dům чеська
*dēm- ?
*dṃ- ?
*dm- «дім, будівля» ?
δέμω «будую» ?
δάμαρ «хазяйка, дружина» ?

да́ма «пані, жінка»

запозичено, очевидно, через посередництво російської і польської мов з французької;
фр. dame походить від лат. domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому»), похідного від domus «дім», спорідненого з псл. domъ, укр. дім;
р. бр. болг. м. схв. дáма, п. вл. ’dama, ч. слц. слн. dáma;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дáма білоруська
дáма болгарська
'dama верхньолужицька
domina «пані, господиня» (первісно «господиня дому») латинська
дáма македонська
'dama польська
domъ праслов’янська
дáма російська
дáма сербохорватська
dáma словацька
dáma словенська
дім українська
dame французька
dáma чеська
domus «дім» ?

Деме́нтій

через посередництво церковнослов’янської і середньогрецької мов (сгр. Δομέτιος) запозичено в давньоруську мову з латинської;
виводиться також (Петровский 94; Сл. вл. імен 207) від лат. domāre (дієприкм. domitum) «приборкувати»;
лат. Dometius, Domitius пов’язане з domitio «повернення додому, на батьківщину», що виникло через проміжну форму domuitio «тс.» із словосполучення domum itio «тс.», в якому domům «додому» є зн. в. слова domus «дім», спорідненого з псл. domь, укр. дім, a itio «ходіння, рух» пов’язане з itāre «ходити», īre «іти», спорідненим з псл. iti, укр. іти́;
р. Деме́нтий, бр. Дзяме́нцій, др. Доментий, схв. Доментùјāн, стсл. дометии, доменьтии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Де́мко
Дометій «свыше дарованый» (1627)
Доме́тій
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Дзяме́нцій білоруська
Доментий давньоруська
domāre «приборкувати» (дієприкм. domitum) латинська
Dometius латинська
domь праслов’янська
iti праслов’янська
Доментùјāн сербохорватська
дометии старослов’янська
дім українська
іти́ українська
доменьтии українська
domitio «повернення додому, на батьківщину» ?
domuitio «тс.» ?
itio «тс.» ?
domům «додому» ?
слова domus «дім» ?
слова domus «дім» ?
itio «ходіння, рух» ?
itāre «ходити» ?
īre «іти» ?
Деме́нтий ?

дома́з «віл, відгодований дома»

неясне;
можливо, пов’язане з до́ма, дім (пор.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до́ма ?
дім (пор.). ?

доміна́нта

н. Dominánte, dominieren, фр. dominante, dominer, іт. dominante, dominare походять від лат. domināns (род. в. dominantis) «пануючий», domināre «панувати, управляти», пов’язаних з dominus «пан, хазяїн дому», похідним від domus «дім», що відповідає псл. domъ «тс.», укр. дім;
запозичення з західноєвропейських мов;
р. болг. схв. домина́нта, бр. даміна́нта, п. ч. слц. dominanta, вл. dominować, м. домина́нтен, слн. dominánta;
Фонетичні та словотвірні варіанти

доміна́нтний
домінува́ти
доміну́ючий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
даміна́нта білоруська
домина́нта болгарська
dominować верхньолужицька
dominante італійська
domināns «пануючий» (род. в. dominantis) латинська
домина́нтен македонська
Dominánte німецька
dominanta польська
domъ «тс.» праслов’янська
домина́нта російська
домина́нта сербохорватська
dominanta словацька
dominánta словенська
дім українська
dominante французька
dominanta чеська
dominieren ?
dominer ?
domināre «панувати, управляти» ?
dominus «пан, хазяїн дому» ?
domus «дім» ?

домови́на «труна; могила»

утворене від дім;
висловлювалася думка, що це евфемізм (Фасмер І 528; Bern. I 210);
пор. інші утворення від дім з тим же значенням: р. [домовище, домовьё], бр. [дамоўка] «могила», а також характерну форму, що виникла в результаті деетимологізації, – укр. [довгоми́на];
р. [домови́на] «труна», бр. дамаві́на, п. domowinа «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

довоми́на
дугулина «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дамоўка «могила» білоруська
дамаві́на білоруська
domowinа «тс.» польська
домовище російська
домовьё російська
домови́на «труна» російська
довгоми́на українська
дім ?

домонта́р «домосід» (заст.)

очевидно, виникло на основі запозичення з польської мови;
пор. болг. домоша́р «домосід», домаша́р «тс.»;
п. domator «домосід» утворене від dom «дім», що відповідає укр. дім, за допомогою латинського суфікса -(t)or;
Фонетичні та словотвірні варіанти

доматуръ (XVII ст.)
домонта́рство
домоту́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
домоша́р «домосід» болгарська
domator «домосід» польська
дім українська
домоша́р «домосід» ?
домаша́р «тс.» ?
dom «дім» ?
-(t)or ?

домоча́дець

запозичення з старослов’янської мови;
стсл. домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім», що відповідає укр. дім, і чѧдо «дитина» як кальку гр. οἰκογενής, що складається з основ іменників οἷκος «дім» і γένος «нащадок»;
р. домоча́дец, бр. дамача́дзец, др. домочадьць, болг. домоча́дие, схв. domòčedac;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дамача́дзец білоруська
домоча́дие болгарська
οἰκογενής грецька
домочадьць давньоруська
домоча́дец російська
domòčedac сербохорватська
домочѧдьць утворено з основ слів домъ «дім» старослов’янська
дім українська
чѧдо «дитина» ?
οἷκος «дім» ?
γένος «нащадок» ?

мадо́нна

запозичення з італійської мови;
іт. madonna «пані; богородиця» походить із словосполучення ma donna букв. «моя пані», яке продовжує лат. mea domina «тс.», де mea є формою жін. р. займенника meus «мій», спорідненого з укр. мій, a domina «пані» пов’язане з domus «дім», спорідненим з укр. дім;
р. бр. мадо́нна, п. ч. madonna, madona, вл. слц. madona, болг. мадо́на, схв. мадòна, слн. madôna;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мадо́нна білоруська
мадо́на болгарська
madona верхньолужицька
madonna «пані; богородиця» італійська
mea domina «тс.» латинська
madonna польська
madona польська
займенника meus «мій» російська
мадо́нна російська
мадòна сербохорватська
madona словацька
madôna словенська
мій українська
дім українська
madonna чеська
madona чеська
займенника meus «мій» ?
domina «пані» ?
domus «дім» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України