ДІЖОК — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. děža ‹*děz-iā «діжа»;

споріднене з дінд. déhmi «мажу, ліплю», dehī «насип», гот. deigan «місити», daigs «тісто», нвн. Teig «тс.», лат. figūra «фігура, зовнішній вигляд», figulus «гончар», fingo «формую, ліплю», гр. τεĩχοζ «мур», τοĩχος «стіна, мур», вірм. dēz «купа»;

зв’язок з лит. díežti, dýžti «сікти, бити» (Zubatý St. a čl. I 2, 94; пор. також Ondruš Sl. Wortst. 125) вважається менш певним, хоча й наводиться як семантично паралельне п. wlepić komuś «ударити» (Sławski І 201);

іє. *dheig’h- «виробляти з глини, формувати; місити тісто»;

припускається, що через метатезу з цього кореня виникло іє. *g’heidh- «ліпити з глини, будувати», звідки стсл. зиждѫ, зьдати «будувати», зьдь«мур», лит. žiesti «робити з глини» та ін;

р. дежа́, бр. дзежа́, др. дѣжа, п. dzieża, ч. díže, díž, ст. diežě, слц. dieža, вл. dźěža, нл. źěža, схв. [ди́жа, ди́жва], слн. déža;

очевидно, результат контамінації слів ді́жка та дощ;

пор. р. [дожде́йка] «бочка, що ставиться під ринву», бр. [до́шник] «велика бочка»;