ДІЖА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ді́жа
псл. děža ‹*děz-iā «діжа»;
споріднене з дінд. déhmi «мажу, ліплю», dehī «насип», гот. deigan «місити», daigs «тісто», нвн. Teig «тс.», лат. figūra «фігура, зовнішній вигляд», figulus «гончар», fingo «формую, ліплю», гр. τεĩχοζ «мур», τοĩχος «стіна, мур», вірм. dēz «купа»;
зв’язок з лит. díežti, dýžti «сікти, бити» (Zubatý St. a čl. I 2, 94; пор. також Ondruš Sl. Wortst. 125) вважається менш певним, хоча й наводиться як семантично паралельне п. wlepić komuś «ударити» (Sławski І 201);
іє. *dheig’h- «виробляти з глини, формувати; місити тісто»;
припускається, що через метатезу з цього кореня виникло іє. *g’heidh- «ліпити з глини, будувати», звідки стсл. зиждѫ, зьдати «будувати», зьдь«мур», лит. žiesti «робити з глини» та ін;
р. дежа́, бр. дзежа́, др. дѣжа, п. dzieża, ч. díže, díž, ст. diežě, слц. dieža, вл. dźěža, нл. źěža, схв. [ди́жа, ди́жва], слн. déža;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дейжа
діж
діжи́стий
ді́жка
діжкови́й
діжкува́тий
діжни́ця
діжу́н
ді́жчи́на
(Me)
зді́житися
«зіпсуватися»
(про тісто)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
дзежа́ | білоруська |
dźěža | верхньолужицька |
dēz «купа» | вірменська |
deigan «місити» | готська |
τεĩχοζ «мур» | грецька |
déhmi «мажу, ліплю» | давньоіндійська |
дѣжа | давньоруська |
*dheig'h- «виробляти з глини, формувати; місити тісто» | індоєвропейська |
*g'heidh- «ліпити з глини, будувати» | індоєвропейська |
figūra «фігура, зовнішній вигляд» | латинська |
díežti | литовська |
žiesti «робити з глини» | литовська |
źěža | нижньолужицька |
Teig «тс.» | нововерхньонімецька |
wlepić komuś «ударити» | польська |
dzieża | польська |
děža ‹*děz-iā «діжа» | праслов’янська |
дежа́ | російська |
ди́жа | сербохорватська |
dieža | словацька |
déža | словенська |
зиждѫ | старослов’янська |
ди́жва | українська |
díže | чеська |
díž | чеська |
dehī «насип» | ? |
daigs «тісто» | ? |
figulus «гончар» | ? |
fingo «формую, ліплю» | ? |
τοĩχος «стіна, мур» | ? |
dýžti «сікти, бити» | ? |
зьдати «будувати» | ? |
зьдь «мур» | ? |
diežě | ? |
фігу́ра
лат. figūra «фігура, образ, вигляд» пов’язане з fingo «творю, формую», спорідненим з гот. deigan «місити, ліпити з глини», дінд. dḗhmi «мажу, ліплю», ав. daе̄za «стіна», тох. A tsek-, tsaik-, тох. B tsik- «формувати», tseke «статуя», гр. τεĩχος (τοĩχος) «стіна, вал», псл. děža, укр. діжа́;
запозичення з латинської мови;
р. схв. фигу́ра, бр. фігу́ра, п. ч. вл. figura, слц. слн. figúra, болг. м. фигура;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фіґі́ра
«пам’ятний хрест на роздоріжжі»
(заст.)
фіґу́ра
«фігура; розп’яття на дорогах Нед; надгробок; надгробний камінь О»
фігура́льний
фігура́нт
фігури́ст
фігу́ристий
фігу́рний
фігурова́ти
«зображати»
(1637)
фігурува́ти
фѣгура
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
daе̄za «стіна» | авестійська |
фігу́ра | білоруська |
фигура | болгарська |
figura | верхньолужицька |
deigan «місити, ліпити з глини» | готська |
dḗhmi «мажу, ліплю» | давньоіндійська |
figūra «фігура, образ, вигляд» | латинська |
fingo «творю, формую» | латинська |
фигура | македонська |
figura | польська |
děža | праслов’янська |
фигу́ра | російська |
фигу́ра | сербохорватська |
figúra | словацька |
figúra | словенська |
tsek- | тохарська А |
tsaik- | тохарська А |
tsik- «формувати» | тохарська В |
tseke «статуя» | тохарська В |
діжа́ | українська |
figura | чеська |
τεĩχος «стіна, вал» (τοĩχος) | ? |
фі́кція «щось неіснуюче, вигадане»
запозичення з латинської мови;
лат. fictio «формування, утворення; вигадка, видумки» пов’язане з fingo «творю, формую, вигадую», спорідненим із псл. děža, укр. діжа́;
р. болг. фи́кция, бр. фі́кцыя, п. fikcja, ч. fikce, слц. fikcia, вл. fіkcija, м. фикциjа, схв. фѝкциjа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фікти́вний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
фі́кцыя | білоруська |
фи́кция | болгарська |
fіkcija | верхньолужицька |
fictio «формування, утворення; вигадка, видумки» | латинська |
fingo «творю, формую, вигадую» | латинська |
фикциjа | македонська |
fikcja | польська |
děža | праслов’янська |
фи́кция | російська |
фѝкциjа | сербохорватська |
fikcia | словацька |
діжа́ | українська |
fikce | чеська |
ци́ган «представник народності індійського походження СУМ; [коваль; учасник весільного обряду]»
запозичення з грецької мови;
сгр. Tσίγγανος (› нгр. Tσιγγάνος) виникло з Ἀτσίγγανος «тс.», етимологія якого не зовсім ясна;
пов’язується з сгр. ἀϑίγγανος «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію), утвореним, мабуть, за допомогою префікса ἀ- «не» від гр. ϑιγγάνω «доторкуюся», спорідненого з лат. fingō «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю», гр. τεĩχος «мур», τοĩχος «стіна», дінд. dḗhmi «обмазує, замазує», лит. dóžti «бити, шмагати», псл. děža, укр. діжа́;
р. бр. цыга́н, др. (мн.) цыгане, п. Cygan, ч. Сikán, слц. Cigán, вл. Cygan, нл. cygan, каш. [сígôn], болг. ци́ганин, м. Циганин, схв. Ци̏ганин, Ци́га, Ци́го, слн. cigán, стсл. циганинъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перецига́нити
«видурити»
цигане́нко
циганеня́
циганє́
цигани́н
цига́нити
«випрошувати»
цигани́ха
«циганова дружина»
цигані́я
«цигани»
цига́нка
ци́ганка
«чорна коза»
циганкува́тий
цига́нство
циганува́тий
циганча́
циганчу́к
цига́нщина
«весільний обряд, у якому переодягнені гості ходять по хатах, танцюють та “випрошують” різні речі»
циганя́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыга́н | білоруська |
ци́ганин | болгарська |
Cygan | верхньолужицька |
ϑιγγάνω «доторкуюся» | грецька |
τεĩχος «мур» | грецька |
dḗhmi «обмазує, замазує» | давньоіндійська |
цыгане (мн.) | давньоруська |
сígôn | кашубський |
fingō «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю» | латинська |
dóžti «бити, шмагати» | литовська |
Циганин | македонська |
cygan | нижньолужицька |
Cygan | польська |
děža | праслов’янська |
цыга́н | російська |
ганин | сербохорватська |
Tσίγγανος виникло з Ἀτσίγγανος «тс.» (› нгр. Tσιγγάνος) | середньогрецька |
ἀϑίγγανος «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію) | середньогрецька |
Cigán | словацька |
cigán | словенська |
циганинъ | старослов’янська |
діжа́ | українська |
Ци́га | українська |
Ци́го | українська |
Сikán | чеська |
ἀ- «не» | ? |
τοĩχος «стіна» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України