ДІЖ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. děža ‹*děz-iā «діжа»;

споріднене з дінд. déhmi «мажу, ліплю», dehī «насип», гот. deigan «місити», daigs «тісто», нвн. Teig «тс.», лат. figūra «фігура, зовнішній вигляд», figulus «гончар», fingo «формую, ліплю», гр. τεĩχοζ «мур», τοĩχος «стіна, мур», вірм. dēz «купа»;

зв’язок з лит. díežti, dýžti «сікти, бити» (Zubatý St. a čl. I 2, 94; пор. також Ondruš Sl. Wortst. 125) вважається менш певним, хоча й наводиться як семантично паралельне п. wlepić komuś «ударити» (Sławski І 201);

іє. *dheig’h- «виробляти з глини, формувати; місити тісто»;

припускається, що через метатезу з цього кореня виникло іє. *g’heidh- «ліпити з глини, будувати», звідки стсл. зиждѫ, зьдати «будувати», зьдь«мур», лит. žiesti «робити з глини» та ін;

р. дежа́, бр. дзежа́, др. дѣжа, п. dzieża, ч. díže, díž, ст. diežě, слц. dieža, вл. dźěža, нл. źěža, схв. [ди́жа, ди́жва], слн. déža;

лат. figūra «фігура, образ, вигляд» пов’язане з fingo «творю, формую», спорідненим з гот. deigan «місити, ліпити з глини», дінд. dḗhmi «мажу, ліплю», ав. daе̄za «стіна», тох. A tsek-, tsaik-, тох. B tsik- «формувати», tseke «статуя», гр. τεĩχος (τοĩχος) «стіна, вал», псл. děža, укр. діжа́;

запозичення з латинської мови;

р. схв. фигу́ра, бр. фігу́ра, п. ч. вл. figura, слц. слн. figúra, болг. м. фигура;

запозичення з латинської мови;

лат. fictio «формування, утворення; вигадка, видумки» пов’язане з fingo «творю, формую, вигадую», спорідненим із псл. děža, укр. діжа́;

р. болг. фи́кция, бр. фі́кцыя, п. fikcja, ч. fikce, слц. fikcia, вл. fіkcija, м. фикциjа, схв. фѝкциjа;

запозичення з грецької мови;

сгр. Tσίγγανος (› нгр. Tσιγγάνος) виникло з Ἀτσίγγανος «тс.», етимологія якого не зовсім ясна;

пов’язується з сгр. ἀϑίγγανος «представник візантійської єретичної секти» (оскільки цигани прийшли до Європи через Візантію), утвореним, мабуть, за допомогою префікса ἀ- «не» від гр. ϑιγγάνω «доторкуюся», спорідненого з лат. fingō «торкаюся, пещу; утворюю, ліплю», гр. τεĩχος «мур», τοĩχος «стіна», дінд. dḗhmi «обмазує, замазує», лит. dóžti «бити, шмагати», псл. děža, укр. діжа́;

р. бр. цыга́н, др. (мн.) цыгане, п. Cygan, ч. Сikán, слц. Cigán, вл. Cygan, нл. cygan, каш. [сígôn], болг. ци́ганин, м. Циганин, схв. Ци̏ганин, Ци́га, Ци́го, слн. cigán, стсл. циганинъ;