ДІДКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

дідо́к «назва гри; дерев’яна куля, що вживається в цій грі»

очевидно, пов’язане з дід1 (пор. назву гри бабки);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дід (пор. назву гри бабки) ?

дзі́дик «землерийка, Sorex araneus» (зоол.)

неясне;
можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзю́рдзик, жджок] «тс.», зближених з ді́дик, дідо́к на основі звукової подібності;
можливо, результат видозміни деетимологізованих форм типу [дзю́рдзик, жджок] «тс.», зближених з ді́дик, дідо́к на основі звукової подібності;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзю́рдзик «тс.» ?
жджок «тс.» ?
ді́дик ?
дідо́к ?

дід «батько матері або батька; стара людина; жебрак»

р.дед, бр. дзед, др. дѣдъ, п. dziad, ч. děd, слц. ded, вл. dźed, нл. źed, болг. дя́до, де́да, м. dedo, схв. дjȅd(а), слн. déd, стсл. дѣдъ – псл. dědъ «батько матері або батька; стара людина» виникло в дитячій мові внаслідок редуплікації приголосного d з голосним;
до псл. dědъ найближчі лтс. dęds «стара людина; опудало», dedêt «кволіти» (лит. dedė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов), гр. τήϑη «бабуся», τηϑις «тітка», ϑεĩος «дядько», δεία «тітка»;
пор. також тур. dede «дід»;
зближення з лит. dìdis «великий» (Брандт РФВ 21, 218–219) невірне;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дедове́й «дід»
деду́хно
діди́ «предки; поминки; тіні по темних кутках»
дідизна «спадщина»
діди́зний «успадкований; дуже старий»
ді́дик
діди́на «жебрак»
діди́сько
діди́ха «жебрачка»
діди́цтво «спадщина»
ді́дич «поміщик, [спадкоємець Ж]»
дідича́нка «дочка поміщика»
діди́чене «успадковане»
ді́дичка «дружина поміщика»
діди́чний «успадкований»
діди́чність «спадщина»
діди́чня «родовий маєток»
дідиччу́к «син поміщика»
діді́вський
діді́вщина «спадщина; давні часи»
ді́днина «тс.»
ді́до «дід»
дідова́ «старі люди; жебраки» (зб.)
дідови́н «жебрак»
дідо́к
дідо́ра «здоровий, кремезний дід; жебрак»
дідора́ка «здоровий, кремезний дід»
дідуpя́га «дід великого зросту»
дідува́ти «бути дідом; жебракувати; сторожувати на баштані»
дідуга́
дідуга́н
діду́й
діду́ник
діду́нь
діду́ньо
діду́сь
одіди́чити «успадкувати»
пра-
пра́дід
пра́дідизна
пра́дідівщина
прапра́дід
пре́дід «прадід»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзед білоруська
дя́до болгарська
dźed верхньолужицька
τήϑη «бабуся» грецька
дѣдъ давньоруська
dęds «стара людина; опудало» латиська
dìdis «великий» литовська
dedo македонська
źed нижньолужицька
dziad польська
dědъ «батько матері або батька; стара людина» праслов’янська
dědъ праслов’янська
дjȅd(а) сербохорватська
ded словацька
déd словенська
дѣдъ старослов’янська
dede «дід» турецька
děd чеська
р ?
дед ?
де́да ?
dedêt «кволіти» (лит. d$edė «дядько» є запозиченням із слов’янських мов) ?
τηϑις «тітка» ?
ϑεĩος «дядько» ?
δεία «тітка» ?
також ?

дід «будяк, Carduus L.; осот, Cirsium L.; хрестовниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L. Mak» (бот.)

пов’язане з дід1;
в основі перенесення назви лежить, можливо, подібність якихось елементів рослини, здебільшого плодів – чіпких, колючих та ін;
р. [дед] «будяк; осот; лопух», [дедо́вник] «тс.», [дедки́] (мн.) «лопух», [дедо́к] «тс.», [деди́льница] «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.», [дедю́шник] «осот городній, Cirsium oleraceum L.», бр. [дзядо́ўнік] «будяк», п. dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)», dziady «кущі малини, ожини або їх плоди», схв. дјȅд «осот, будяк», деде «тс.», дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.», дjȅдовина «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

деди́ «осот»
ді́дик «жовтозілля, Senecio L.; герань кривавочервона, Geranium sanguineum L.»
ді́дич «льон, Linum vulgare L.»
дідо́вник «осот; лопух, Arctium lappa L.»
дідок «хрестовниця»
діду́х «білоцвіт весняний, Leucojum vernum L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзядо́ўнік «будяк» білоруська
dziad «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» польська
dziady «причіпка, плід, що чіпляється (лопуха та ін.)»«кущі малини, ожини або їх плоди» польська
дед «будяк; осот; лопух» російська
дјȅд «осот, будяк» сербохорватська
дедо́вник «тс.» українська
дедки́ «лопух» (мн.) українська
дедо́к «тс.» українська
деди́льница «яглиця звичайна, Aegopodium podagraria L.» українська
дедю́шник «осот городній, Cirsium oleraceum L.» українська
деде «тс.» українська
дјȅдак «відкасник, Carlina асaulis L.» українська
дjȅдовина «тс.» українська
дід ?

дід «сніп соломи або очерету, зв’язаний так, що половина верхівок з одного боку, а половина -- з другого; [сніп, що стоїть на почесному місці в хаті Я]»

пов’язане з дід1;
можливо, що дідом спочатку називався пучок, сніп певної рослини – будяка, осоту, лопуха та ін., що пов’язане з давніми віруваннями слов’ян;
р. [де́дик] «мітелка з соломи, трави і под.», п. dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи», dziadki «копиці сіна на полі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

діди́ «зв’язані по два качани кукурудзи, що підвішувались у гуцульських хатах під іконами»
ді́дик «мітелка з соломи, трави і под.»
ді́дики «тс.»
дідо́к «джгут з соломи, який прибивають восени по краях дверей, щоб закрити щілини»
діду́х «жмут соломи або очерету для загорожі або для обшивки стін куреня; солома, яку стелили в хатах перед Різдвом; затичка з соломи; ґніт, просочений воском; сніп хліба на народному Різдвяному обряді»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziadek «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» польська
dziadki «останній сніп, зібраний з поля; опудало з соломи»«копиці сіна на полі» польська
де́дик «мітелка з соломи, трави і под.» російська
дід ?

ста́рець «хрестовниця, крижівниця, Crucianella L. Mak; тирлич хрестовидний, лихоманник, Gentiana cruciata L. Mak; жовтозілля, Senecio L. Нед, Mak» (бот.)

назви, пов’язані зі стари́й;
мотивація їх не зовсім ясна;
можливо, вони зумовлені подібністю якихось частин відповідних рослин до бороди діда, старого;
як семантичні паралелі пор. інші назви цих рослин: [дід] «хрестовниця», [дідок] «тс.», [ді́дик] «жовтозілля», [волосник] «тс.»;
народні назви жовтозілля [ста́рець, старина, старник] можуть розглядатися також як калька лат. senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio), у такому разі ці назви зумовлені тим, що головки квіток жовтозілля рано лисіють, оголюються;
назви цих рослин можуть пояснюватися, як і синонімічні їм форми [дід, ді́дик, дідок], зв’язком з давнім звичаєм слов’ян ставити біля воріт чи коло дверей «діда» (сніп будь-якої колючої рослини) для охорони від нечистої сили, ворожих духів або для заманювання домовика;
р. [ста́рец] «хрестовниця», [старина́] «жовтозілля», [старови́на] «ранник», бр. [старына́] «жовтозілля», старасце́нь, п. starzeć, ч. stareček, ст. starček, слц. starček «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

старина «жовтозілля»
старівни́к «буфтальмум, крем’яник, Buphthalmum speciosum Schreb. (Teleckia Baumg.) Mak; цикорій дикий, петрові батоги, Cichorium intybus L. Mak; оман високий, Inula helenium L. ВеНЗн, Mak»
старник «жовтозілля»
старовина «чистотіл звичайний, Chelidonium majus L.; -- ранник крилатий, Scrophularia alata Gilib. (S. aquatica L.)»
старушок «айстра степова, Aster amellus L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
старына́ «жовтозілля» білоруська
старасце́нь білоруська
senex «старий» (звідки походить наукова назва (Senecio) латинська
starzeć польська
ста́рец «хрестовниця» російська
старина́ «жовтозілля» російська
старови́на «ранник» російська
starček «тс.» словацька
стари́й українська
дід «хрестовниця» українська
дідок «тс.» українська
ді́дик «жовтозілля» українська
волосник «тс.» українська
ста́рець українська
старина українська
старник українська
stareček чеська
starček чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України