ДІВЧИНИНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ді́ва́

псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

діва́на «дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна «посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та «дівчата» (зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча «кімната для служниць у панському дворі» (заст.)
діво́чий
діво́чити «дівувати»
діво́читися «удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча «дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина «майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р «залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к «дівчина-підліток»
дівчу́р «залицяльник; гермафродит»
доді́вчити «зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок «дівчинка-підліток»
піддіво́ча «тс.»
роздіво́чити «позбавити невинності»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзе́ва білоруська
де́ва «дівчина» болгарська
dźowka «дочка» верхньолужицька
ϑηλυς «жіночий» грецька
dēvī «богиня» давньоіндійська
vēti «тужити за чимось» давньоіндійська
дѣва давньоруська
*dhē(i) «ссати; годувати груддю» індоєвропейська
fēmina «жінка» латинська
де́ва «дівчина» македонська
źowka «тс.» нижньолужицька
devə «дівчина-служниця» полабська
dziewa польська
děva «дівчина» праслов’янська
dojiti праслов’янська
де́ва російська
дјèвōјка сербохорватська
deva словацька
déva словенська
дѣва «тс.» старослов’янська
дої́ти українська
děva чеська
*doi-uā ?
значення «здатна годувати груддю» ?
або «яка ссе» ?
*dětę ?
дитя́ ?
*dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» ?
*děvojьna ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України