ДІВОНЬКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ді́ва́
псл. děva «дівчина» походить з *doi-uā, для якого реконструюється первинне значення «здатна годувати груддю» або «яка ссе» (Meillet MSL 21, 45–48; Mikl. EW 44);
іє. *dhē(i)«ссати; годувати груддю», з яким пов’язане також псл. dojiti,*dětę, укр. дої́ти, дитя́, лат. fēmina «жінка», гр. ϑηλυς «жіночий», зіставляється з дінд. dēvī «богиня» (Rozwadowski Qu. gr. et I 418, проти Jagić AfSlPh 20, 434);
припускається існування в минулому складного прикметника *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)», де друга частина пов’язана з дінд. vēti «тужити за чимось», звідки виводиться *děvojьna ›*děvoja › děva (Machek ESJČ 116; Holub–Lyer 129);
р. де́ва, бр. дзе́ва, др. дѣва, п. dziewa, ч. děva, слц. deva, вл. dźowka «дочка», нл. źowka «тс.», полаб. devə «дівчина-служниця», болг. м. де́ва «дівчина», схв. дјèвōјка, слн. déva, стсл. дѣва «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діва́на
«дівчина»
діва́ся
діва́ха
діви́зна
«посаг»
діви́ця
ді́вич
ді́вка
ді́вонька
діво́та
«дівчата»
(зб.)
діво́ха
діво́цтво
діво́цький
діво́ча
«кімната для служниць у панському дворі»
(заст.)
діво́чий
діво́чити
«дівувати»
діво́читися
«удавати з себе дорослу дівчину»
ді́вочка
діво́чний
діво́чча
«дівочий одяг, прикраси і под.»
діво́щина
«майно, придбане за час дівування»
дівстве́нниця
ді́вство
дівува́ння
діву́ля
діву́ся
діву́ха
ді́вця
дівча́
дівча́та
дівча́тко
дівча́чий
дівчачу́р
«залицяльник»
дівчачу́рний
ді́вчи́на
дівчи́нин
дівчини́на
ді́вчинка
дівчиня́тко
дівчи́сько
дівчу́к
«дівчина-підліток»
дівчу́р
«залицяльник; гермафродит»
доді́вчити
«зберегти невинність до заміжжя»
пі́ддівок
«дівчинка-підліток»
піддіво́ча
«тс.»
роздіво́чити
«позбавити невинності»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́ва | білоруська |
| де́ва «дівчина» | болгарська |
| dźowka «дочка» | верхньолужицька |
| ϑηλυς «жіночий» | грецька |
| dēvī «богиня» | давньоіндійська |
| vēti «тужити за чимось» | давньоіндійська |
| дѣва | давньоруська |
| *dhē(i) «ссати; годувати груддю» | індоєвропейська |
| fēmina «жінка» | латинська |
| де́ва «дівчина» | македонська |
| źowka «тс.» | нижньолужицька |
| devə «дівчина-служниця» | полабська |
| dziewa | польська |
| děva «дівчина» | праслов’янська |
| dojiti | праслов’янська |
| де́ва | російська |
| дјèвōјка | сербохорватська |
| deva | словацька |
| déva | словенська |
| дѣва «тс.» | старослов’янська |
| дої́ти | українська |
| děva | чеська |
| *doi-uā | ? |
| значення «здатна годувати груддю» | ? |
| або «яка ссе» | ? |
| *dětę | ? |
| дитя́ | ? |
| *dě(to)-vojьna «яка тужить за дітьми (хоче стати матір’ю)» | ? |
| *děvojьna | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України