ДІВЕРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ді́вер «брат чоловіка»
псл. děverь «брат чоловіка»;
споріднене з лит. dieverìs, лтс. díeveris, дінд. dēva-, dēvar-, гр. δᾱήρ ‹ *δαιϜήρ «тс.», лат. lēvir ‹ *daiuēr, двн. zeihhur, вірм. taigr;
іє. *daiuēr «брат чоловіка»;
р. де́верь, бр. дзе́вер, др. дѣверь, п. ст. dziewierz, ч. ст. deveř, слц. заст. dever, болг. м. де́вер, схв. дјȅвер, слн. заст. dévér;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діве́рє
(зб.)
ді́верка
«дружина діверя»
ді́верко
(зменш.)
діверя́
(зменш.)
ді́вир
ї́вер
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзе́вер | білоруська |
| де́вер | болгарська |
| taigr | вірменська |
| δᾱήρ ‹ *δαιϜήρ «тс.» | грецька |
| zeihhur | давньоверхньонімецька |
| dēva- | давньоіндійська |
| дѣверь | давньоруська |
| *daiuēr «брат чоловіка» | індоєвропейська |
| lēvir | латинська |
| díeveris | латиська |
| dieverìs | литовська |
| де́вер | македонська |
| dziewierz | польська |
| děverь «брат чоловіка» | праслов’янська |
| де́верь | російська |
| дјȅвер | сербохорватська |
| dever | словацька |
| dévér | словенська |
| deveř | чеська |
| dēvar- | ? |
| dziewierz | ? |
| deveř | ? |
| dever | ? |
| dévér | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України