ДІБРОВ — ЕТИМОЛОГІЯ

укр. і в дібро́ва з’явилося нефонетично, пор. ст. доброва (XIV ст.), що виникло внаслідок деетимологізації слова та асиміляції першого складу наступному (Булаховський НЗ КДУ 1946 VI, 102–103);

зіставляється з дінд. dhūmráḥ «димний, сірий, темний» (Lehr-Spławiński JP 17, 107–109; Міlewski PF 15, 198–199), з лит. duobe «яма» (Ильинский РФВ 78, 207);

припускається спорідненість псл. *dǫbrъ з гр. δρυμός «ліс» (Machek ESJČ 123; Holub–Kop. 105);

Фасмер (І 548), навпаки, пов’язуючи dǫbrava з dǫbъ, вважає зближення з лтс. dumbrava і под. позбавленим підстав (пор. ЭССЯ 5, 93–94; Bezlaj ESSJ I 106);

зіставляється з балтійськими словами, але заперечується зв’язок з dǫbъ (Brückner 85–86; Vaillant RÉS 14, 223–224; Rozwadowski Studia 55);

реконструюється іє. *dhumb-r- «багнисте місце, поросле лісом» - «дубовий ліс», звідки виводиться також лтс. dumbrs «багно, багнистий», dumbrava «багнисте місце», dumbrājs «тс.», лит. dumblas «багно, мочар», dumburỹs «вибоїна, калюжа» (Sławski І 140–141);

розглядається як результат контамінації dǫbъ «дуб» і *dьbrъ (*dьbrъ) «нетрі» (БЕР І 453);

псл. dǫbrava «ліс», dǫbrova «тс.» походять від *dǫbrъ «тс.» (пор. болг. ст. дѫбрь, п. [dąbrza] «дубина», ч. ст. dúbra «полонина»), що дальшої загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується також з гіпотетичним *dondrovā, звідки гр. δένδρεον «дерево», стсл. дрѣво, укр. де́рево (Meillet Études 373), вважається (Skok I 449), що форма dǫbrova первісно була прикметником;

р. дубро́ва, дубра́ва, бр. дубро́ва, др. дубрава, п. dąbrowa, ч. doubrava, слц. dubrava, вл. нл. dubrawa, болг. дъбра́ва, схв. дýбрава, слн. dobráva, стсл. дѫброва, дѫбрава;

пов’язання з гр. τάφρος «рів», τάφος «могила» (Schmidt Zur Geschichte des indogermanischen Vokalismus I 164; Zubatý BB 18, 261) непереконливе;

початкове значення – «заглибина, яма, долина, яр › густий ліс (який часто ріс у долинах)»;

має зв’язок також з псл. dçbrava (dǫbrova), з яким пов’язане укр. дібро́ва;

псл. *dъbrь споріднене з лит. duburỹs «вимивина, переважно наповнена водою», лтс. dubra «багно», ірл. dobur «вода», кімр. ст. dubr «тс.»;

р. дебрь, де́бри, бр. дзе́бра, др. дебрь, дьбрь, дебарь, дъбрь «долина, що поросла лісом», п. [debra] «невеликий яр, вимитий водою», ст. debrz, dziebra «тс.; ліс, гай», ч. ст. debř «яр, місце, вимите водою», слц. [debra] «водорий», болг. де́бри (з рос.), схв. Дебар (назва місцевості), слн. debèr «долина», стсл дьбрь «долина,безодня»;

пор. іншу назву вовчих ягід пахучих: борови́к (запашний);

пов’язане з дібро́ва;

очевидно, відповідає р. дубро́вка (бот.) «перстач, Potentina tormentilla; горлянка, Ajuga reptans L.; вероніка, Veronica chamaedrys L.; самосил, Teucrium sibiricum», дубра́вка «тс.», бр. дубро́ўка «тс.», п. dąbrówka «горлянка та İH.», ч. doubravník «меліса, Melissa officinalis L.», doubravnice «тс.»;

результат злиття виразу др. за мужь (йти, отъдати, выдати) (‹псл. za mǫžь), що складається з прийменника за та іменника мужь у формі зн. в. одн;

щодо заміни в слові мужь звука у на і пор. укр. дібро́ва з др. дуброва;

у зв’язку з цим сумнівним здається припущення Ільїнського (ИОРЯС 23/1, 166–168), що укр. за́між виникло із [за́мож];

останнє, на відміну від форми [за́муж], вживається дуже рідко і з’явилось, мабуть, пізніше (пор. [за́можем], у якому о можна розглядати як гіперизм щодо [за́міжем]);

р. бр. за́муж, др. за мужь, п. za mąż, слн. zamož, стсл. за мѫжь;

і на місці у нагадує випадки типу огіро́к, дібро́ва, за́між;

очевидно, пов’язане з [обутрі́ти] «тс.», р. [обу́треть] «настати ранку», бр. [обу́тріваць (обу́тріць)] «проводити ранок» як утворення з префікса об- і фонетично видозміненої основи іменника *утро, зближеної зі словом ві́тер;

результат фонетичної видозміни форми [о́пуд] (*opǫdъ) «тс.»;

кореневе і замість у відповідно до давнього ǫ-, як у заміж (‹za mǫžь), дібро́ва (‹dǫbrava) та ін;

очевидно, фонетичний варіант форми лужки́ (‹ псл. *lǫžьk-), аналогічний до дібро́ва (замість дуброва з *dǫbr-), за́між (замість замуж із za mǫžь);

фонетичний варіант слова каламу́тний, що розвинувся з його попередньої форми *каломутний (‹*kalomǫtьnъ(jb));

перехід у › і (через проміжну стадію о), мабуть, аналогічний до подібного явища в дібро́ва (‹ дубро́ва), за́між (‹за́муж) тощо і передбачає завершення зміни в умовах наголосу *каломутни́й (пор. каламутний);