ДІАДЕМА — ЕТИМОЛОГІЯ
діаде́ма
запозичення з грецької мови (спочатку безпосередньо, пізніше через посередництво західноєвропейських мов);
гр. διάδημα «вінець, пов’язка на голові» є похідним від διαδεΐν «зв’язувати з обох боків», утвореного з δια«через» та δεĩν «зв’язувати», спорідненого з дінд. dy-áti «зв’язує», da-man «те, що зв’язує, скріплює; зв’язок», алб. del «сухожилля» (іє. *dē(i)-, *də- «в’язати»);
р. болг. диаде́ма, бр. дыядэ́ма, п. diadem, ч. слц. слн. diadém, м. дијаде́ма, схв. дијàдēм, дијадéма;
Фонетичні та словотвірні варіанти
діадима
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| del «сухожилля» (іє. *dē(i)-, *də- «в’язати») | албанська |
| дыядэ́ма | білоруська |
| диаде́ма | болгарська |
| διάδημα «вінець, пов’язка на голові» | грецька |
| dy-áti «зв’язує» | давньоіндійська |
| дијаде́ма | македонська |
| diadem | польська |
| диаде́ма | російська |
| дијàдēм | сербохорватська |
| diadém | словацька |
| diadém | словенська |
| дијадéма | українська |
| diadém | чеська |
| διαδεΐν «зв’язувати з обох боків» | ? |
| δια «через» | ? |
| δεĩν «зв’язувати» | ? |
| da-man «те, що зв’язує, скріплює; зв’язок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України