ДЯЧКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
дяк
очевидно, через церковнослов’янську мову запозичене в давньоруську з грецької;
сгр. διάκος, διάκων «слуга, диякон», гр. διάκονος «тс.» етимологічно не зовсім ясне;
р. дьяк, бр. дзяк, др. диякъ «диякон, дяк», диакъ, дьякъ «тс.», п. djak, ст. dziak «церковний співак, писар», żak «учень», ч. žák, слц. žiak «тс.», болг. заст. дяк «учень; причетник», м. ѓак «служка, причетник», схв. ђȃк «учень», слн. diják «студент, учень», стсл. дигакъ «диякон»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дякі́вна
дякі́внич
«син дяківни»
дяківня́
«дім дячка»
дякі́вство
«посада дяка; (зб.) дяки»
дякува́ти
«бути дяком»
дяченкі́вна
дяче́нко
дяченя́
дячи́ло
«товстий, великий дяк»
дячи́ха
дячо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзяк | білоруська |
| дяк «учень; причетник» | болгарська |
| διάκονος «тс.» | грецька |
| диякъ «диякон, дяк» | давньоруська |
| ѓак «служка, причетник» | македонська |
| djak | польська |
| дьяк | російська |
| ђȃк «учень» | сербохорватська |
| διάκος | середньогрецька |
| žiak «тс.» | словацька |
| diják «студент, учень» | словенська |
| дигакъ «диякон» | старослов’янська |
| диакъ | українська |
| дьякъ «тс.» | українська |
| žák | чеська |
| διάκων «слуга, диякон» | ? |
| dziak «церковний співак, писар»«учень» | ? |
| żak «церковний співак, писар»«учень» | ? |
| дяк «учень; причетник» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України