ДЯГЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

тому здається можливим і виведення назви (Brückner 112; Фасмер І 561; Филин Образ. яз. 208; Schuster-Šewc Sl. Wortst. 19) з псл. *dęgylь (*dęglь), початково «рослина з сильною дією» (дягель здавна вживався як тонізуючий засіб), пов’язаного з р. [дя́глый] «здоровий», [дя́гнуть] «здоровішати, поправлятися»;

такому поясненню, малопереконливому з фонетичного боку, суперечать і факти ранньої фіксації слова в російських пам’ятках (Меркулова Очерки 59 – 60);

остаточно не з’ясоване;

деякі дослідники вважають слово видозміненим запозиченням з латинської мови (через посередництво німецької і польської, Преобр. І 210);

п. dzięgiel, ч. děhel пояснюють як результат видозміни нн. *de-engil «тс.» або нвн. die Engel (wurz) (Karłowicz SWO 144; SW I 654 – 655), (Wal)d-Engel(wurz) чи (Wil)de Engel(wurz) «тс.» (Machek ESJČ 113; Jm. rostl. 162), де міг відбутися перерозклад основ у процесі запозичення;

останні в свою чергу зводять до пізньолат. angelica «тс.», пов’язаного, очевидно, з лат. angelus «ангел»;

р. дя́гель «Archangelica; [дудник]», [дя́гил, дя́гля, дягли́, дяги́льница, дягло́вник, де́гель, ди́гель, ди́дель, дидиля́, дедю́льки, ги́гель], ст. дягил, дягиль, дигиль, дягель (з XV ст.), бр. дзя́гіль «тс.», п. dzięgiel «дудник», ст. dzięgil «тс.; хвороба коней, худоби», ч. děhel «дудник», ст. děhýl, вл. dźehel «тс.»;

запозичення з польської мови;

п. dzięgiel «тс.» є прямим відповідником укр. дя́гель (див.);

очевидно, пов’язане з дя́гель (бот.) «Archangelica officinalis», оскільки обидві рослини належать до тієї самої родини зонтичних;

псл. jaglica;

споріднене з [я́гли́] «пшоно», що продовжує псл. jagla «сильна (каша, їжа взагалі)»;

споріднене далі з лит. jė˜gti «могти, бути сильним», jėgà «сила» (молоді листки рослини використовувалися для їжі) (Moszyński PZJP 282–283; Machek Jm. rostl.);

для частини назв рослин можливе фонетичне й семантичне зближення з основою дягл- (псл. *dęgl-, укр. дя́гель) у зв’язку з їхніми лікарськими властивостями (пор. і р. [дя́глый] «здоровий», [дя́гнуть] «здоровішати, поправлятися»);

менш імовірним є зв’язок з іє. коренем *ā˘ǵ- «їстівний; плід, ягода» і припущувана (Sławski I 487–488, 488–489) спорідненість зі словом я́года, псл. (j)agoda;

р. [яглица] (бот.) «яглиця звичайна», нл. jaglica «підмаренник, Galium L.», м. jагличе, jагличка «первоцвіт лікарський, Primula officinalis L. (Hill.)», схв. jаглица «первоцвіт, Primula L.; первоцвіт весняний, Primula veris L.; нарцис, Narcissus L.; орлайя великоквіткова, Orlaya grandiflora Hoffm.», слн. jȃglič «первоцвіт, Primula L.»;