ДЮЖИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
дю́жина
очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;
фр. douzaine «дюжина», пов’язане з douze «дванадцять», що походить від лат. duodecim «тс.», утвореного з duo «два», спорідненого з псл. d(ъ)va, укр. два, і decem «десять», спорідненого з псл. desętь, укр. десять, – Шанский ЭСРЯ І 5, 228;
Фасмер І 560;
Преобр. І 209 – 210;
Matzenauer 151;
Dauzat 256;
Walde – Hofm. I 327 – 329, 382 – 383;
р. дю́жина, бр. ту́зін, п. tuzin, ч. слц. tucet, болг. дузи́на, м. дузена, схв. тỳце, слн. dúcat;
Фонетичні та словотвірні варіанти
недю́жинний
подю́жинний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ту́зін | білоруська |
дузи́на | болгарська |
duodecim «тс.» | латинська |
дузена | македонська |
tuzin | польська |
d(ъ)va | праслов’янська |
desętь | праслов’янська |
дю́жина | російська |
тỳце | сербохорватська |
tucet | словацька |
dúcat | словенська |
два | українська |
десять | українська |
douzaine «дюжина» | французька |
tucet | чеська |
douze «дванадцять» | ? |
duo «два» | ? |
decem «десять» | ? |
І | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України