ДУЄТЬСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ду́сатися «сердитися, дутися»
псл. dǫsǫ (dǫsati), що є суфіксальною формою дієслова dǫti, dъmǫ;
розвиток значення відповідний до укр. ду́тися, р. ду́ться, п. dąć się «надиматися, бути незадоволеним»;
зіставляється також (Machek ESJČ 135) з нвн. Dampf «пара, дим, чад» і реконструюється псл. *dǫb-sati;
п. dąsać się «тс.», dąs (dąsy) «примха; витівка», ч. заст. dus «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка», dusati «гніватися, важко дихати», схв. [дуса] «заздрість, ненависть», [ду́сати се] «сердитися», слн. duséti «важко дихати від гніву»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Dampf «пара, дим, чад» | нововерхньонімецька |
| dąć się «надиматися, бути незадоволеним» | польська |
| dąsać się «тс.»«примха; витівка» (dąsy) | польська |
| dąs «тс.»«примха; витівка» (dąsy) | польська |
| dǫsǫ (dǫsati) | праслов’янська |
| *dǫb-sati | праслов’янська |
| ду́ться | російська |
| дуса «заздрість, ненависть» | сербохорватська |
| duséti «важко дихати від гніву» | словенська |
| ду́тися | українська |
| ду́сати «сердитися» | українська |
| dus «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка»«гніватися, важко дихати» | чеська |
| dusati «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка»«гніватися, важко дихати» | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dus «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка»«гніватися, важко дихати» | ? |
| dusati «сапання; нехіть; пирскання від гніву (з пол.); задишка»«гніватися, важко дихати» | ? |
ду́ти (дму)
псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдима́ти
видима́ти
ви́дма
«піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель
«порожній горіх»
ду́тий
ду́тик
«щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися
«сердитися»
ду́тка
«бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий
«порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми
«пахова грижа»
обде́мкуватий
«повний»
обде́мок
«той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти
«здувати»
(про живіт)
оду́тлий
подима́ти
«повівати»
(про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуць (дму) | білоруська |
| dhámati «дме» | давньоіндійська |
| дути (дъму) | давньоруська |
| *dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» | індоєвропейська |
| dùmti | литовська |
| dumun «дути, курити» | осетинська |
| dåmě «дме» | полабська |
| dąć (dmę) | польська |
| dǫti | праслов’янська |
| duti | праслов’янська |
| dumsle «сечовий міхур» | прусська |
| дуть | російська |
| ду́ти (дмȇм) | сербохорватська |
| dimpfen «парувати, курити» | середньоверхньнімецька |
| дѫти | старослов’янська |
| дъмѫ | українська |
| douti | чеська |
| dmouti | чеська |
| dmu | чеська |
| dъmǫ | ? |
| dujǫ | ? |
| dumiù «дути, віяти» | ? |
| також | ? |
| дму | ? |
| ду́ти (дмȇм) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України