ДУШНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ду́шне «якраз (не); зовсім (не)»

неясне;
можливо, пов’язане з п. dusznie «живо, сердечно, інтенсивно» (пор. [ду́шнье] «швидко, в одну мить» ЕЗб ЗО);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dusznie «живо, сердечно, інтенсивно» (пор. [ду́шнье] «швидко, в одну мить» ЕЗб ЗО) польська

дух

псл. duxъ «*dous-), пов’язане чергуванням голосних з *dъхъ, *dїxnǫti (‹*dus-), dyxati: (‹*dūs-); – споріднене з лит. daũsos «повітря; (літ.) невідома тепла країна, рай», з іншим вокалізмом також лит. dvasià, dvãsi «дух, душа», dvesti «дихнути», можливо, і гр. ϑεός «бог», гот. dius «дикий звір», дісл. dӯr, дангл. dēor, двн. tior, нвн. Tier «тс.» (пор. щодо розвитку значень лат. anima «душа» і animal «тварина»);
р. бр. болг. м. дух, п. ч. слц. вл. нл. duch, схв. дух «дихання», дух «тс.», слн. dúh, стсл. доухъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́ддух
відду́шина
духа́ «швидко, бігом»
ду́хало «ковальський міх»
ду́хати «дмухати; дути, віяти»
духи́
духівни́к
духівни́цтво
духівни́ця «заповіт»
духі́вня «тс.»
духмя́ний
духмяні́ти
ду́хниця «димар»
духове́нство
ду́хо́ви́й
духови́к «лівер»
духови́на «незамерзаюче місце на річці; легка земля Ж»
духови́тий
духо́вна «заповіт»
духо́вний
духо́вник «духівник»
духо́вниця «тс.»
духовня́нка «вихованка духовного училища»
ду́хом
духо́та́
души́стий
души́ти «кропити духами; [видавати запах Я]»
душі́ти «пахнути; сильно випаровуватися Ж»
душко́м
душкува́ти «під чаc спеки, скупчившись, важко дихати» (про овець)
душли́вий
ду́шний
душни́к
душнува́тий
зду́хвина (анат.)
зду́хо́ви́на «тс. Г, Ж; трясовина Mo»
оддушина
про́дух
проду́ха
проду́хвина «ополонка»
проду́ховина
проду́шник «отвір у стелі»
роздухва́н «вид жіночого одягу»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дух білоруська
дух болгарська
duch верхньолужицька
dius «дикий звір» готська
ϑεός «бог» грецька
dēor давньоанглійська
tior давньоверхньонімецька
dӯr давньоісландська
dvasià литовська
дух македонська
duch нижньолужицька
Tier «тс.» (пор. щодо розвитку значень лат. anima «душа» і animal «тварина») нововерхньонімецька
duch польська
duxъ «*dous-), пов’язане чергуванням голосних з *dъхъ, *dїxnǫti (‹*dus-), dyxati: (‹*dūs-); -- споріднене з лит. daũsos «повітря; (літ.) невідома тепла країна, рай» праслов’янська
дух російська
дух «дихання» сербохорватська
duch словацька
dúh словенська
доухъ старослов’янська
дух «тс.» українська
duch чеська
dvãsi «дух, душа» ?
dvesti «дихнути» ?

душа́

псл. duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā);
споріднене з лит. dvasià «дух, дихання»;
розвиток значення аналогічний в лат. anima «вітер, подих» – «душа», у гр. ψύχω «видихаю, дму» – ψῡχή «душа»;
р. бр. болг. душа́, др. душа, п. dusza, ч. duše, слц. нл. вл. duša, полаб. dausa, м. схв. дýша, слн. dúša, стсл. доуша;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безду́шний
безду́шшя
ду́ся «душка»
душе́вний
души́ «начинка в варениках» (мн.)
души́ця «душа» (знев.)
душі́вка «наділ землі на душу»
ду́шка «приємна людина; [кохана людина Ж; сукня без рукавів із вирізом ззаду]»
ду́шний «душевний»
задуше́вний
обезду́шувати
одушевля́ти
по́душ «у достатку, досить»
поду́шне (іст.)
поду́шний (іст.)
поду́шник (іст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
душа́ білоруська
душа́ болгарська
duša верхньолужицька
ψύχω «видихаю, дму» грецька
душа давньоруська
anima «вітер, подих» латинська
dvasià «дух, дихання» литовська
дýша македонська
duša нижньолужицька
dausa полабська
dusza польська
duša (‹*dux-ja ‹*dhousíā) праслов’янська
душа́ російська
дýша сербохорватська
duša словацька
dúša словенська
доуша старослов’янська
duše чеська
ψῡχή «душа» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України