ДУТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ду́ти (дму)

псл. dǫti, dъmǫ, зближене пізніше з псл. duti, dujǫ;
споріднене з лит. dùmti, dumiù «дути, віяти»;
пор. також прус. dumsle «сечовий міхур», дінд. dhámati «дме», ос. dumun «дути, курити», свн. dimpfen «парувати, курити»;
іє. *dhm-/dhem-/dhemə«дути, дим, туман; хмарний, темний»;
очевидно, неслушним слід вважати припущення (Vaillant RÉS 21, 168 – 170) про первісну форму інфінітива без носового (*duti замість *dǫti) і про вторинний характер польських і словенських назалізованих форм;
р. дуть, ст. дму, бр. дуць (дму), др. дути (дъму), п. dąć (dmę), ч. douti, dmouti, dmu, полаб. dåmě «дме», схв. ст. ду́ти (дмȇм), слн. (na)dóti se, (na)dmem, стсл. дѫти, дъмѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вдима́ти
видима́ти
ви́дма «піщане місце, з якого вітер зносить пісок»
віддима́ти
ду́тель «порожній горіх»
ду́тий
ду́тик «щось порожнє; опецькувате обличчя»
ду́тися «сердитися»
ду́тка «бусинка; [дудка Ж]»
дутча́стий «порожній»
задима́ти
надима́ти
нади́ми «пахова грижа»
обде́мкуватий «повний»
обде́мок «той, хто об’ївся, з надутим животом»
обдима́ти «здувати» (про живіт)
оду́тлий
подима́ти «повівати» (про вітер)
продима́ти
роздима́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дуць (дму) білоруська
dhámati «дме» давньоіндійська
дути (дъму) давньоруська
*dhm-/dhem-/dhemə «дути, дим, туман; хмарний, темний» індоєвропейська
dùmti литовська
dumun «дути, курити» осетинська
dåmě «дме» полабська
dąć (dmę) польська
dǫti праслов’янська
duti праслов’янська
dumsle «сечовий міхур» прусська
дуть російська
ду́ти (дмȇм) сербохорватська
dimpfen «парувати, курити» середньоверхньнімецька
дѫти старослов’янська
дъмѫ українська
douti чеська
dmouti чеська
dmu чеська
dъmǫ ?
dujǫ ?
dumiù «дути, віяти» ?
також ?
дму ?
ду́ти (дмȇм) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України