ДУРК — ЕТИМОЛОГІЯ
дурк «стукіт»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ту́рк(іт), ту́ркати «стукати, торохтіти»;
можливо, поширилося під впливом словацької мови;
сумнівним видається виведення (Scheludko 132) від рум. duruí «гриміти, гуркотіти»;
п. [durkaćl «вдаряти, стукати» (про дощ), [durknąć] «тс.», слц. [durk] «шум, гуркіт», durkot «тс.», [durkaťl «тріщати, шуміти», [durk(ot)ať, durknúť];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́ркати
«стукати»
ду́ркіт
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| durkaćl «вдаряти, стукати» (про дощ) | польська |
| duruí «гриміти, гуркотіти» | румунська |
| durk «шум, гуркіт»«тс.» | словацька |
| durkot «шум, гуркіт»«тс.» | словацька |
| durknąć «тс.» | українська |
| durkaťl «тріщати, шуміти» | українська |
| durk(ot)ať | українська |
| durknúť | українська |
| ту́рк | ? |
| іт | ? |
| ту́ркати «стукати, торохтіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України