ДУПЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
дупло́
іє. *dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний», що частіше виступає з суфіксом -b-: лит. daubà «улоговина, узвіз», dùbti «спорожнятися, бути пустим», лтс. dobs «дуплистий», прус. pa-daubis «долина», гот. diups «глибокий», нвн. tief, дісл. diupr «тс.»;
споріднене з лтс. duplis, dupis «посуд для солі чи сала», свн. tobel «заглиблення; узвіз», нвн. Tobel «виярок у лісі (горах)», дангл. dūfan «занурюватися»;
псл. *dupьla/dupьlo «порожнина, дупло», що початково могло бути субстантивованим прикметником (пор. др. доупли «порожнистий»);
р. дупло́, [дуплë], бр. дупло́, др. дупль «заглиблення; пустота», п. dziupla «дупло», [dupel, dupło, dziupło, dziupel] «тс.», ч. doupě «дупло, нора», [doupa, dupě] «тс.», нл. dupnawjeś «порожніти», dupnjeś «тс.», dupnawy «пустий», болг. ду́пло, ду́пъл «порожнистий», м. дупло «дупло», схв. дýпља «тс.», слн. dúplo, стсл. доуплина «дупло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
видуплавити
дупелна́вий
дупелна́тий
дупла́вий
дупла́вина
«дупло»
дупла́к
«голубок ВеНЗн; дикий сизий голуб ВеБ»
дуплани́стий
дупла́стий
дупле́
«дупло»
дуплена́вий
дуплена́стий
дуплена́тий
дуплина́вий
дуплина́стий
дуплина́тий
дупли́стий
дупліг
дуплі́й
«порожнисте дерево»
дуплува́тий
дупля́вий
дупля́вина
«дупло»
дупля́к
«дуплясте дерево; колодавулик ЛексПол»
дупля́нка
«вулик з видовбаної колоди; [опеньок, Agaricus ostreatus Ж]»
дупля́стий
дупна́стий
дупча́emuul
здуплавіти
ш
«остовпіти, бути здивованим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дупло́ | білоруська |
| ду́пло | болгарська |
| diups «глибокий» | готська |
| dūfan «занурюватися» | давньоанглійська |
| diupr «тс.» | давньоісландська |
| дупль «заглиблення; пустота» | давньоруська |
| *dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| dobs «дуплистий» | латиська |
| duplis | латиська |
| daubà «улоговина, узвіз» | литовська |
| дупло «дупло» | македонська |
| dupnawjeś «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| dupnjeś «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| dupnawy «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| tief | нововерхньонімецька |
| Tobel «виярок у лісі (горах)» | нововерхньонімецька |
| dziupla «дупло» | польська |
| *dupьla/dupьlo «порожнина, дупло» | праслов’янська |
| pa-daubis «долина» | прусська |
| дупло́ | російська |
| дýпља «тс.» | сербохорватська |
| tobel «заглиблення; узвіз» | середньоверхньнімецька |
| dúplo | словенська |
| доуплина «дупло» | старослов’янська |
| дуплë | українська |
| dupel «тс.» | українська |
| dupło «тс.» | українська |
| dziupło «тс.» | українська |
| dziupel «тс.» | українська |
| doupa «тс.» | українська |
| dupě «тс.» | українська |
| ду́пъл «порожнистий» | українська |
| doupě «дупло, нора» | чеська |
| -b-: | ? |
| dùbti «спорожнятися, бути пустим» | ? |
| dupis «посуд для солі чи сала» | ? |
джупло́ «дірочка в чому-небудь м’якому»
запозичення з польської мови;
п. dziupło «дупло», dziupla, dziupel «тс.» відповідає укр. дупло́;
пом’якшення початкового d в польській мові пояснюється впливом близького за значенням слова dziura (Otrębski ŻW 275) або асиміляцією до наступного м’якого приголосного в такій формі, як dziupla (Slawski І 208);
Фонетичні та словотвірні варіанти
джупельце
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dziupło «дупло» | польська |
| дупло́ | українська |
| dziupla | ? |
| dziupel «тс.» | ? |
дно
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| būnō «дно, глибина» | авестійська |
| дно | білоруська |
| дъ́но | болгарська |
| dno | верхньолужицька |
| dips «глибокий» | готська |
| πυφμήν «дно, низ» | грецька |
| budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
| дъно | давньоруська |
| *dhup- | індоєвропейська |
| *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| dwfn «тс.» | кімрська |
| daũba «тс.» | латиська |
| dubens «дно» | латиська |
| dubùs «глибокий» | литовська |
| дно | македонська |
| dno | нижньолужицька |
| Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
| tief | нововерхньонімецька |
| dånü | полабська |
| dno | польська |
| *dъbno | праслов’янська |
| dupa | праслов’янська |
| dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
| padaubis «долина» | прусська |
| дно | російська |
| днȕ | сербохорватська |
| dno | словацька |
| dnò | словенська |
| дъно | старослов’янська |
| ду́ла | українська |
| dno | чеська |
| -no- | ? |
| dùbti «занурюватися» | ? |
| daubà «яр» | ? |
| dubt «занурюватися» | ? |
| є | ? |
| bunō «тс.» | ? |
| дупло́ | ? |
| dibens «дно, глибина» | ? |
| dibins «тс.» | ? |
подупельник «ласун, пустун; ловелас»
очевидно, пов’язане з дупло́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дупло́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України