ДУПЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

дупло́

іє. *dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний», що частіше виступає з суфіксом -b-: лит. daubà «улоговина, узвіз», dùbti «спорожнятися, бути пустим», лтс. dobs «дуплистий», прус. pa-daubis «долина», гот. diups «глибокий», нвн. tief, дісл. diupr «тс.»;
споріднене з лтс. duplis, dupis «посуд для солі чи сала», свн. tobel «заглиблення; узвіз», нвн. Tobel «виярок у лісі (горах)», дангл. dūfan «занурюватися»;
псл. *dupьla/dupьlo «порожнина, дупло», що початково могло бути субстантивованим прикметником (пор. др. доупли «порожнистий»);
р. дупло́, [дуплë], бр. дупло́, др. дупль «заглиблення; пустота», п. dziupla «дупло», [dupel, dupło, dziupło, dziupel] «тс.», ч. doupě «дупло, нора», [doupa, dupě] «тс.», нл. dupnawjeś «порожніти», dupnjeś «тс.», dupnawy «пустий», болг. ду́пло, ду́пъл «порожнистий», м. дупло «дупло», схв. дýпља «тс.», слн. dúplo, стсл. доуплина «дупло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

видуплавити
дупелна́вий
дупелна́тий
дупла́вий
дупла́вина «дупло»
дупла́к «голубок ВеНЗн; дикий сизий голуб ВеБ»
дуплани́стий
дупла́стий
дупле́ «дупло»
дуплена́вий
дуплена́стий
дуплена́тий
дуплина́вий
дуплина́стий
дуплина́тий
дупли́стий
дупліг
дуплі́й «порожнисте дерево»
дуплува́тий
дупля́вий
дупля́вина «дупло»
дупля́к «дуплясте дерево; колодавулик ЛексПол»
дупля́нка «вулик з видовбаної колоди; [опеньок, Agaricus ostreatus Ж]»
дупля́стий
дупна́стий
дупча́emuul
здуплавіти
ш «остовпіти, бути здивованим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дупло́ білоруська
ду́пло болгарська
diups «глибокий» готська
dūfan «занурюватися» давньоанглійська
diupr «тс.» давньоісландська
дупль «заглиблення; пустота» давньоруська
*dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
dobs «дуплистий» латиська
duplis латиська
daubà «улоговина, узвіз» литовська
дупло «дупло» македонська
dupnawjeś «порожніти»«тс.»«пустий» нижньолужицька
dupnjeś «порожніти»«тс.»«пустий» нижньолужицька
dupnawy «порожніти»«тс.»«пустий» нижньолужицька
tief нововерхньонімецька
Tobel «виярок у лісі (горах)» нововерхньонімецька
dziupla «дупло» польська
*dupьla/dupьlo «порожнина, дупло» праслов’янська
pa-daubis «долина» прусська
дупло́ російська
дýпља «тс.» сербохорватська
tobel «заглиблення; узвіз» середньоверхньнімецька
dúplo словенська
доуплина «дупло» старослов’янська
дуплë українська
dupel «тс.» українська
dupło «тс.» українська
dziupło «тс.» українська
dziupel «тс.» українська
doupa «тс.» українська
dupě «тс.» українська
ду́пъл «порожнистий» українська
doupě «дупло, нора» чеська
-b-: ?
dùbti «спорожнятися, бути пустим» ?
dupis «посуд для солі чи сала» ?

джупло́ «дірочка в чому-небудь м’якому»

запозичення з польської мови;
п. dziupło «дупло», dziupla, dziupel «тс.» відповідає укр. дупло́;
пом’якшення початкового d в польській мові пояснюється впливом близького за значенням слова dziura (Otrębski ŻW 275) або асиміляцією до наступного м’якого приголосного в такій формі, як dziupla (Slawski І 208);
Фонетичні та словотвірні варіанти

джупельце
Етимологічні відповідники

Слово Мова
dziupło «дупло» польська
дупло́ українська
dziupla ?
dziupel «тс.» ?

дно

у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безде́нний
безде́нок «вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити «вийняти дно»
видні́вка «бездонна бочка»
де́нниця «дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка «сопілка з денцем»
денчи́ще «днище»
дне́нце «посуд для пиття»
дни́ти «вставляти дно»
дни́ця «поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще «дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик «майстер, що виготовляє днища»
дні «всередині»
дну́ка «тс.; всередину»
до «до низу» (про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти «вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти «тс.»
задно́ваний
оде́нки «залишки на дні»
оде́нок «копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти «поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє «тс.»
поде́нок «тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти «виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
būnō «дно, глибина» авестійська
дно білоруська
дъ́но болгарська
dno верхньолужицька
dips «глибокий» готська
πυφμήν «дно, низ» грецька
budhnáḥ «тс.» давньоіндійська
дъно давньоруська
*dhup- індоєвропейська
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» індоєвропейська
dwfn «тс.» кімрська
daũba «тс.» латиська
dubens «дно» латиська
dubùs «глибокий» литовська
дно македонська
dno нижньолужицька
Boden «дно; земля, ґрунт» німецька
tief нововерхньонімецька
dånü полабська
dno польська
*dъbno праслов’янська
dupa праслов’янська
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») праслов’янська
padaubis «долина» прусська
дно російська
днȕ сербохорватська
dno словацька
dnò словенська
дъно старослов’янська
ду́ла українська
dno чеська
-no- ?
dùbti «занурюватися» ?
daubà «яр» ?
dubt «занурюватися» ?
є ?
bunō «тс.» ?
дупло́ ?
dibens «дно, глибина» ?
dibins «тс.» ?

подупельник «ласун, пустун; ловелас»

очевидно, пов’язане з дупло́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дупло́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України