ДУНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ду́на «перина»
із слов’янських мов запозичено уг. dunyha, dunna «перина», звідки, можливо, походять українські форми;
припускалось також запозичення з німецької мови, пор. нвн. Dune (Daune) «пух, пушинка», нн. dūne, снн. dūn(e) «тс.», споріднені з псл. duti «дути» (Mikl. EW 52);
можливо, пов’язане з ду́ти (Machek ESJČ 134; Bern. І 235);
неясне;
п. [duchna, ducha] «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок», ч. [duchna] «перина», слц. duchna, duchňa, схв. дуња, дyхња «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́нна
ду́ньга
«тс.»
ду́ня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dūne | нижньонімецька |
| Dune «пух, пушинка» | нововерхньонімецька |
| duchna «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок» | польська |
| ducha «велика подушка, перина; нічний пуховий очіпок» | польська |
| duti «дути» | праслов’янська |
| дуња | сербохорватська |
| dūn(e) «тс.» | середньонижньонімецька |
| duchna | словацька |
| duchňa | словацька |
| dunyha | угорська |
| дyхња «тс.» | українська |
| duchna «перина» | чеська |
| dunna «перина» | ? |
| Dune «пух, пушинка» | ? |
| ду́ти | ? |
аду́нь (вигук, яким відганяють індиків)
складне утворення з підсилювальної частки а і вигуку [дунь (дунь-дунь...)], вживаного для підкликання індиків;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а (дунь-дунь...)] | ? |
| дунь (дунь-дунь...)] | ? |
де́мки «бокові стінки дивана»
очевидно, пов’язане з [ду́на] «перина», ду́ти, дму (пор. [обде́мок] «людина, що об’їлася, із здутим животом»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́на «перина» | ? |
| ду́ти | ? |
| дму (пор. [обде́мок] «людина, що об’їлася, із здутим животом») | ? |
ду́ти (ду́ю)
іє. *dheu-, *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти»;
споріднене з лит. dùja «пил, мжичка», дінд. dhūnṓti (dhuváti) «хитає, потрясає», гр. ϑυω «димлю, спалюю жертву», ϑυνω «прагну, бушую», ϑυνέω «тс.», θύελλα «буря, хуртовина», дісл. dýja «дути, трясти, коливати», dūnn «пушинка», daunn «запах, дух», гот. dauns «запах, випаровування», нн. düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце»);
псл. duti, dujǫ, зближене пізніше з псл. dǫti, dъmǫ;
р. дуть (ду́ю), п. [duć (duję)], ч. douti, duji, слц. [duť, (dujem)], вл. duć (duju), нл. duś (dujom), болг. ду́я, м. дуе, схв. дути (дyjȇм), слн. dúti (dújem), стсл. доунѫти, доунѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вдува́льний
вдува́ти
видува́льник
видува́ти
видувни́й
дуймо́м
«швидко (побігти)»
(подути)]
дуйни́й
«який сильно дме»
ду́ну́ти
дуяви́ця
«завірюха»
дуя́вка
«тс.»
задува́ти
здува́ти
на́дув
надува́льник
надува́ти
надувни́й
обдува́ти
піддува́ло
піддува́ти
пі́ддувка
по́дув
подува́ти
про́дув
продува́льний
продува́ти
продувни́й
роздува́льний
роздува́льник
роздува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́я | болгарська |
| duć (duju) | верхньолужицька |
| dauns «запах, випаровування» | готська |
| ϑυω «димлю, спалюю жертву» | грецька |
| dhūnṓti «хитає, потрясає» (dhuváti) | давньоіндійська |
| dýja «дути, трясти, коливати» | давньоісландська |
| *dheu- | індоєвропейська |
| dùja «пил, мжичка» | литовська |
| дуе | македонська |
| duś (dujom) | нижньолужицька |
| düne «дюна» (пор. щодо значення укр. ви́-дма «піщане місце») | нижньонімецька |
| duć (duję)] | польська |
| duti | праслов’янська |
| dǫti | праслов’янська |
| дуть (ду́ю) | російська |
| дути (д$yjȇм) | сербохорватська |
| duť (dujem)] | словацька |
| dúti (dújem) | словенська |
| доунѫти | старослов’янська |
| доунѫ | українська |
| douti | чеська |
| duji | чеська |
| *dheuā- «курити, диміти, дути, віяти» | ? |
| ϑυνω «прагну, бушую» | ? |
| ϑυνέω «тс.» | ? |
| θύελλα «буря, хуртовина» | ? |
| dūnn «пушинка» | ? |
| daunn «запах, дух» | ? |
| dujǫ | ? |
| dъmǫ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України