ДУЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ду́ло́ «ствол вогнепальної зброї; передній отвір ствола; ковальський міх»
близькі за коренем дінд. dhūliḥ, dhūlī «пил», лат. fūlīgo «сажа», лит. dúlis «туман; порох», dùlkis «пил», лтс. dûlajs, dûlejs «чадний смолоскип»;
псл. *du(d)lo «прилад для дуття», похідне від *duti, *dujǫ;
р. ду́ло, бр. ду́ла, п. dulec «сигарета», болг. ду́ло, ду́лец «мундштук дудки; водопровідна труба», схв. [дỳло, ду́ло], ду́лац «трубочка, сопілка», слн. dúlec «мундштук»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ду́лко
«мундштук духових інструментів»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ду́ла | білоруська |
ду́ло | болгарська |
dhūliḥ | давньоіндійська |
fūlīgo «сажа» | латинська |
dûlajs | латиська |
dúlis «туман; порох» | литовська |
dulec «сигарета» | польська |
*du(d)lo «прилад для дуття» | праслов’янська |
ду́ло | російська |
дỳло | сербохорватська |
dúlec «мундштук» | словенська |
ду́лец «мундштук дудки; водопровідна труба» | українська |
ду́ло | українська |
ду́лац «трубочка, сопілка» | українська |
dhūlī «пил» | ? |
dùlkis «пил» | ? |
dûlejs «чадний смолоскип» | ? |
*duti | ? |
*dujǫ | ? |
дно
псл. dъno ( ‹*dъbno) «дно, глибина» (до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини»);
споріднене з лтс. dubens «дно», dibens «дно, глибина», dibins «тс.»;
іє. *dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний»;
у балто-слов’янських словах корінь поширений суфіксом -no-, без нього виступає ще в лит. dubùs «глибокий», dùbti «занурюватися», daubà «яр», лтс. daũba «тс.», dubt «занурюватися», прус. padaubis «долина», гот. dips «глибокий», нвн. tief, кімр. dwfn «тс.»;
з глухим кінцевим приголосним іє. *dhup- виступає в псл. dupa, укр. ду́ла, дупло́;
є спроби пояснити псл. *dъbno як наслідок метатези *bъdno, що зіставляється з н. Boden «дно; земля, ґрунт», гр. πυφμήν «дно, низ», дінд. budhnáḥ «тс.», ав. būnō «дно, глибина», bunō «тс.» (Zubatý St. а čl. І 294; Machek ESJČ 121; Holub–Кор. 103);
р. бр. м. дно, др. дъно, п. ч. слц. вл. нл. dno, полаб. dånü, болг. дъ́но, схв. днȕ, слн. dnò, стсл. дъно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безде́нний
безде́нок
«вулик без дна»
без́дна
бездо́нний
безо́день
безо́дній
ви́днити
«вийняти дно»
видні́вка
«бездонна бочка»
де́нниця
«дошка в дні воза»
де́нце
денці́вка
«сопілка з денцем»
денчи́ще
«днище»
дне́нце
«посуд для пиття»
дни́ти
«вставляти дно»
дни́ця
«поперечна дошка в колесі водяного млина»
дни́ще
«дно; дошка, на одному кінці якої сідає пряля, вставляючи в другий гребінь чи куделю»
дни́щик
«майстер, що виготовляє днища»
дні
«всередині»
дну́ка
«тс.; всередину»
до
«до низу»
(про складки на довгому одязі)
до́нний
задена́ти
«вставляти дно»
заденчи́ти
задина́ти
задне́ний
задни́ти
«тс.»
задно́ваний
оде́нки
«залишки на дні»
оде́нок
«копиця, стіжок на дерев’яній підстилці; дерев’яна підстилка під копицею, стіжком»
оде́ньки
передни́ти
«поміняти дно»
піддо́н
піддо́нник
поде́нє
«тс.»
поде́нок
«тс.; нижня дошка у возі»
подо́нний
придо́нний
роздена́ти
«виймати дно»
розденчи́ти
розди́нчити
роздни́ти
розднут́и
розідни́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
būnō «дно, глибина» | авестійська |
дно | білоруська |
дъ́но | болгарська |
dno | верхньолужицька |
dips «глибокий» | готська |
πυφμήν «дно, низ» | грецька |
budhnáḥ «тс.» | давньоіндійська |
дъно | давньоруська |
*dhub-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
*dhup- | індоєвропейська |
dwfn «тс.» | кімрська |
dubens «дно» | латиська |
daũba «тс.» | латиська |
dubùs «глибокий» | литовська |
дно | македонська |
dno | нижньолужицька |
Boden «дно; земля, ґрунт» | німецька |
tief | нововерхньонімецька |
dånü | полабська |
dno | польська |
dъno «дно, глибина» ( ‹*dъbno)(до семантики пор. також укр. у дну «всередину», др. дънѣ «всередині», дъну «тс.», изъ дъну «зсередини») | праслов’янська |
dupa | праслов’янська |
*dъbno | праслов’янська |
padaubis «долина» | прусська |
дно | російська |
днȕ | сербохорватська |
dno | словацька |
dnò | словенська |
дъно | старослов’янська |
ду́ла | українська |
dno | чеська |
dibens «дно, глибина» | ? |
dibins «тс.» | ? |
-no- | ? |
dùbti «занурюватися» | ? |
daubà «яр» | ? |
dubt «занурюватися» | ? |
дупло́ | ? |
є | ? |
bunō «тс.» | ? |
дуле́вина «сильно загартована сталь»
очевидно, похідне від ду́ло «ствол вогнепальної зброї»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дульови́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ду́ло «ствол вогнепальної зброї» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України