ДУЖОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ду́жий «сильний; здоровий»
псл. *dugъ «сила, міць», *dugjь «дужий» і *dǫgъ «сила, міць» (‹іє. *dheugh-, *dhough- «дотикатися, тиснути» і *dhengh-, *dhongh- «досягти, сильно схопити; сильний», які, очевидно, зазнали семантичного зближення на праслов’янському ґрунті);
споріднені з лит. daug «багато», dauginti «множити», лтс. daudz, daudzi «багато», гот. daug «придатися», двн. touk «здатний, придатний», нвн. taugen «годитися», гр. τεύχω «готую, справляю», ірл. daingen «твердий, міцний», dingim «стримую», дінд. daghnóti (‹*dhngh-) «сягає»;
р. дю́жий «міцний», [ду́жий] «сильний», неду́г «хвороба», бр. ду́жы «сильний; великий», п. duży «тс.», dążyć «спрямовувати, поспішати, старатися», ч. [duží] «сильний, міцний, тривалий», neduh «вада, хвороба», слц. dúži «дужий», duh «сила, справність», болг. недъ́г «хвороба; недолік», [не-ду́г(а)] «хвороба», [не-ду́гав] «хворий», стсл. недѫгъ «хвороба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безду́жний
«хворий»
ви́дужанець
«той, хто видужує»
ви́дужати
виду́жний
«який піддається лікуванню»
ви́дужник
«тс.»
дуж
«тс.»
дужа́к
«силач»
ду́жа́ти
«поправлятися; міцніти»
ду́жатися
«боротися»
ду́же
ду́жей
«сильно»
ду́жень
«тс.»
дужі́нники
«пироги, призначені на перший день посту»
дужі́нь
«сила, могутність; здоров’я»
ду́жість
ду́жо
«тс.; здорово»
дужч
«сильніше»
ду́жчати
зду́жа́ти
неду́га
«хвороба»
недугувати
«хворіти»
неду́жати
неду́жий
неду́жний
неду́жник
«хворий»
незду́га
«хвороба»
нездужа́лий
«хворий, слабий»
незду́жати
незду́жатися
незду́жжя
«тс.»
оду́жати
підду́жувати
«потроху одужувати»
поду́га
«перемога»
поду́жати
поду́жий
«сильний»
приду́жати
«здужати, змогти»
проду́жатися
«одужати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ду́жы «сильний; великий» | білоруська |
| недъ́г «хвороба; недолік» | болгарська |
| daug «придатися» | готська |
| τεύχω «готую, справляю» | грецька |
| touk «здатний, придатний» | давньоверхньонімецька |
| daghnóti «сягає» (‹*dh$ngh-) | давньоіндійська |
| daingen «твердий, міцний» | ірландська |
| daudz | латиська |
| daug «багато» | литовська |
| taugen «годитися» | нововерхньонімецька |
| duży «тс.»«спрямовувати, поспішати, старатися» | польська |
| dążyć «тс.»«спрямовувати, поспішати, старатися» | польська |
| *dugъ «сила, міць» | праслов’янська |
| дю́жий «міцний» | російська |
| dúži «дужий»«сила, справність» | словацька |
| duh «дужий»«сила, справність» | словацька |
| недѫгъ «хвороба» | старослов’янська |
| ду́жий «сильний» | українська |
| неду́г «хвороба» | українська |
| не-ду́г «хвороба» (а)] | українська |
| не-ду́гав «хворий» | українська |
| duží «сильний, міцний, тривалий»«вада, хвороба» | чеська |
| neduh «сильний, міцний, тривалий»«вада, хвороба» | чеська |
| *dugjь «дужий» | ? |
| *dǫgъ «сила, міць» (‹іє. *dheugh-, *dhough- «дотикатися, тиснути» і *dhengh-, *dhongh- «досягти, сильно схопити; сильний», які, очевидно, зазнали семантичного зближення на праслов’янському ґрунті) | ? |
| dauginti «множити» | ? |
| daudzi «багато» | ? |
| dingim «стримую» | ? |
ба́йду́же́
власне українське складне утворення, структура якого тлумачиться як об’єднання наказового способу дієслова бай «говори» і дуже (Фасмер І 107);
це тлумачення підтверджується вживанням байдуже з прийменником про (мені про це байдуже і под.);
р. [ба́йду́же], n. [bajduże] (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
байдуже́нно
байду́женьки
байду́же́чки
байду́жий
байдужі́сінько
байду́жість
байдужі́ти
байду́жки
байду́жливий
байду́жливо
байду́жний
байду́жність
байдужні́ти
байду́жно
байду́жовато
збайдужі́лий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ба́йду́же (з укр.) | російська |
| бай «говори» | ? |
| дуже | ? |
| байдуже (мені про це байдуже і под.) | ? |
| про (мені про це байдуже і под.) | ? |
дя́га «щось велике, важке, роздуте»
споріднене з лтс. dęñkts «сильний, міцний, ставний», deñcis «хлопецьпідліток», дісл. tengjа «зв’язувати», tengsl (мн.) «мотузки, канати», англ. tangle «заплутувати», нвн. Zange «обценьки»;
псл. *dęg-, пов’язане чергуванням голосних з *dǫg-, наявним в укр. ду́жий, неду́га;
р. [дя́га] «ремінь», [дя́глый] «сильний, здоровий», [дя́гнуть] «поправлятися, розвиватися, міцніти; ставати кращим», бр. дзя́га «ремінь», р.-цсл. дѧгъ «ремінь, пояс», п. [dziaha] «ремінь, очкур» (з бр.), [dziażyć] «шмагати», слн. ст. dęga «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей», degati «кидати, метати; надоїдати, примушувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дяг
«смужка лика»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tangle «заплутувати» | англійська |
| дзя́га «ремінь» | білоруська |
| tengjа «зв’язувати» | давньоісландська |
| dęñkts «сильний, міцний, ставний» | латиська |
| Zange «обценьки» | нововерхньонімецька |
| dziaha «ремінь, очкур» (з бр.) | польська |
| *dęg- | праслов’янська |
| дя́га «ремінь» | російська |
| дѧгъ «ремінь, пояс» | русько-церковнослов’янська |
| dęga «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей»«кидати, метати; надоїдати, примушувати» | словенська |
| degati «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей»«кидати, метати; надоїдати, примушувати» | словенська |
| ду́жий | українська |
| дя́глый «сильний, здоровий» | українська |
| дя́гнуть «поправлятися, розвиватися, міцніти; ставати кращим» | українська |
| dziażyć «шмагати» | українська |
| deñcis «хлопецьпідліток» | ? |
| *dǫg- | ? |
| неду́га | ? |
| dęga «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей»«кидати, метати; надоїдати, примушувати» | ? |
| degati «ремінь від ярма, ремінь для перенесення важких речей»«кидати, метати; надоїдати, примушувати» | ? |
Ти́хін (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Τύχων походить від τυχών «удачливий, щасливець», дієприкм. від дієслова τυγχάνω «попадаю; маю удачу; щастя», спорідненого з лит. daũg «багато», лтс. daũdz «тс.», гот. daug «годиться», нвн. taugen «годитися, бути придатним», псл. *dugjь «дужий», укр. ду́жий;
р. болг. Ти́хон, бр. Ці́хан, стсл. Тухонъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ти́хно
Тихон
(1483)
Ти́хо́н
Тиша
(1491)
Тишко
(1454)
Ти́шко
Тыхонъ
(1430)
Тыхъно
(1370)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ці́хан | білоруська |
| Ти́хон | болгарська |
| daug «годиться» | готська |
| Τύχων «удачливий, щасливець» | грецька |
| τυγχάνω «попадаю; маю удачу; щастя» | грецька |
| τυχών | грецька |
| daũdz «тс.» | латиська |
| daũg «багато» | литовська |
| taugen «годитися, бути придатним» | нововерхньонімецька |
| *dugjь «дужий» | праслов’янська |
| Ти́хон | російська |
| Тухонъ | старослов’янська |
| ду́жий | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України