ДУБЛЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
дублюва́ти
повторне запозичення, що в староукраїнську мову потрапило з латинської, а в сучасну українську – з французької, можливо, через польську;
фр. doubler «подвоювати» (звідки похідні doublet «подвійний», doubleur «подвоювач; сукальник») походить від лат. duplāre «подвоювати», пов’язаного з прикметником duplus «подвійний», спорідненим з гр. ϑι-πλός (διπλόος) «тс.», і утвореного з основ du(duo) «два» і -plus (від іє. *pel- «робити складки»);
остання основа споріднена з алб. раl′ε «складка, ряд», гот. falþan «складати» (пор. двн. zwi-falt «подвійний»);
похідне дубліка́т – з німецької мови (нвн. Duplikát), можливо, через російську;
р. дублировать, бр. дубліраваць, п. dublować, ч. dublovati, слц. dublovat’, болг. дублирам, м. дубли́ра, дупли́pa, схв. дубл́ирати, дупл́ирати, слн. dublírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дубле́р
дубле́т
дублета
«коштовний напівштучний камінь»
(XVIII ст.)
дублікат
дупловати
«виконувати двічі»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раl′ε «складка, ряд» | албанська |
| дубліраваць | білоруська |
| дублирам | болгарська |
| falþan «складати» (пор. двн. zwi-falt «подвійний») | готська |
| ϑι-πλός «тс.» (διπλόος) | грецька |
| duplāre «подвоювати» | латинська |
| дубли́ра | македонська |
| dublować | польська |
| дублировать | російська |
| дубл́ирати | сербохорватська |
| dublovat' | словацька |
| dublírati | словенська |
| дупли́pa | українська |
| дупл́ирати | українська |
| doubler «подвоювати» (звідки похідні doublet «подвійний», doubleur «подвоювач; сукальник») | французька |
| dublovati | чеська |
| duplus «подвійний» | ? |
| -plus (від іє. *pel- «робити складки») | ? |
| дубліка́т (нвн. Duplikát) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України