ДУБАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
дубала́ «дибом, сторч»
[дубалка́] «сторч, стійма», [дубола́ Mo, ду́бора] «тс.»;
прислівники, утворені, очевидно, в результаті контамінації форм [дуба] і [дибула́] «тс.»;
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України