ДРЮЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
дрюк «кий, палиця»
псл. drǫgb (drǫkъ) «палиця, жердина»;
споріднене з лит. жем. [dránga] «велика жердина», сх.-лит. [drángos] «віз без коліс», дісл. drangr «камінь, що стирчить із землі», drengr «товстий стовбур, палиця», ірл. dringim «піднімаю», кімр. dringo «тс.»;
походження форм з кінцевим -к поряд з -g (-г) неясне;
форми з ю поряд з у в українській мові розвинулися, очевидно, внаслідок впливу говорів з м’якою вимовою р або як гіперизм;
р. [друк, дрюк], бр. друк, др. дручи́ти «мучити, пригнічувати», п. drǫk, drączek, ч. drouh, слц. druk, болг. дръг «стебло, прут», м. драг «палка, жердина», схв. друг, [друга, друк], слн. dróg «жердина, стовп, сходи», стсл. дрѫгь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дрюкувати
«побити дрючком»
друк
дру́чений
«мучений»
дручи́на
«кийок; обрубок дерева Бі»
дручи́ти
«мучити»
дручкови́й
дру́чник
«тс.»
дручня́
«насосні важелі»
дручо́к
дру́ччя
дрючи́на
дрючкувати
дрю́чник
«полиця, горизонтальна жердина»
дрючо́к
дрю́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| друк | білоруська |
| дръг «стебло, прут» | болгарська |
| drangr «камінь, що стирчить із землі» | давньоісландська |
| дручи́ти «мучити, пригнічувати» | давньоруська |
| dránga «велика жердина» | жемайтське |
| dringim «піднімаю» | ірландська |
| dringo «тс.» | кімрська |
| dránga «велика жердина» | литовська |
| драг «палка, жердина» | македонська |
| drǫk | польська |
| drączek | польська |
| drǫgb «палиця, жердина» (drǫkъ) | праслов’янська |
| друк | російська |
| друг | сербохорватська |
| druk | словацька |
| dróg «жердина, стовп, сходи» | словенська |
| дрѫгь | старослов’янська |
| дрюк | українська |
| друга | українська |
| друк | українська |
| drouh | чеська |
| drángos «віз без коліс» | ? |
| drengr «товстий стовбур, палиця» | ? |
| -к (-г) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України